Коли дитина стає підлітком, звичні правила виховання перестають працювати, батьки опиняються в глухому куті. У хід йдуть всілякі малоефективні трюки, які тільки ще більше віддаляють дітей від батьків. Професор математики голландського університету Твенте, мати двох дітей і автор бестселера «Наші хороші підлітки» Неллі Литвак закликає якомога частіше представляти на місці дитини самих себе і ділиться правилами, які допомогли їй у вихованні власних дочок.
Заперечуючим всьому навколо підліткам зазвичай важко запропонувати натомість щось конкретне. Експериментуючи зі своєю зовнішністю, вони рідко залишаються задоволені результатом. І за часту зміну настрою вони теж не відповідають. Погіршує картину болісна гормональна перебудова. Вони нестерпні. І в першу чергу для самих себе. А в цьому стані потрібно примудритися якось вчитися, бути ввічливим, привітним і відповідати батьківським очікуванням.
У цей період відносини між дітьми і батьками часто дають тріщину, і потім їх дуже важко відновити. Щоб цього не сталося, важливо пам'ятати про прості, але дієві речі.
1. Лаяти і вичитувати підлітка - найбезглуздіші заняття
Прочитавши дитині чергову лекцію або накричавши на неї, ви не отримаєте ніякого результату, крім негативного. Вона ще більше віддалиться від вас. Всякий раз, коли у вас виникає спокуса це зробити, уявляйте на її місці себе. Що ви будете робити, якщо на вас хтось накричить? Спочатку ви відчуваєте образу, агресію, бажання заплакати або відповісти, а в підсумку припиняєте спілкування з цією людиною. Так чому ви думаєте, що ваш крик повинен надати терапевтичний ефект на вашу дитину? Рано чи пізно дитина перестає вас чути і закривається.
Висновок один: подібна модель спілкування неефективна насамперед для вас самих.
2. Діти бояться реакції батьків
Навчіться не відчувати невдоволення своєю дитиною і приберіть критику. Зовсім! Підліток завжди відчуває, коли вам щось не подобається і коли ви нею не задоволені. Навіть якщо ви мовчите. А якщо ви на все реагуєте негативно, він починає відчувати тривогу. Спочатку він перестає вам довіряти, а потім вас сприймати. І він знайде вам заміну.
Діти хочуть з нами говорити. Але на ті теми, які їм дійсно цікаві. І тоді, коли відчувають, що ми їх схвалюємо. Ми ж зводимо спілкування з ними до явних або прихованим повчань, втрачаючи з часом авторитет в їх очах. Любіть своїх дітей такими, якими вони є, і не вимагайте від них неможливого.
3. Якщо проблеми немає, скажіть собі «Стоп!»
Задайте собі питання і чесно на нього дайте відповідь: вам просто щось не подобається в дитині або це дійсно проблема? Скажімо, якщо дитина пофарбувала волосся в зелений колір - це мало кому сподобається. Але чи проблема це? Це загрожує життю дитині? Це всього-на-всього спосіб самовираження, і переважна більшість підлітків проходять цей період.
4. Якщо проблема дійсно є - поставте конкретне і здійсненне завдання
Наприклад, якщо я розумію, що моя дочка ніколи не стане відмінницею, то не буду ставити перед нею і перед собою завдання зробити з неї відмінницю будь-яким шляхом. Це нерозумно. У кожного свої здібності і можливості. Я поставлю завдання поліпшити ті оцінки, які у неї є зараз. Не треба чекати від дитини того, що вона не в змозі зробити.
5. Завдання поділяються на прості і складні
Прості завдання батьки можуть вирішити без участі дитини. Складними вони називаються в тому випадку, коли дитина теж повинна щось робити. Для вирішення складного завдання потрібно, щоб дитина була з цим завданням згодна. Якщо у неї немає власної мотивації - завдання нездійсненне. Її доведеться міняти.
6. Завдань не повинно бути багато
Не можна вирішувати відразу кілька завдань одночасно і безперервно. Домігшись якогось одного результату, порадійте і залиште дитини в спокої хоча б на півроку. Не потрібно ставити на потік нескінченне рішення задач.
7. Якщо підліток не хоче вчитися, завдання батьків дати слону морквину
Уявіть собі слона, на якому сидить вершник. Вершник - це те, чого ми хочемо. А слон, що може наша дитина. Якщо слон не хоче рухатися в тому напрямку, в якому хоче рухатися вершник, що відбувається? Перемагає слон. Наша батьківська задача стати поруч і похвалити слона; запропонувати йому морквину і, можливо, він потихеньку піде вперед.
Якщо від дитини відстати - вона почне робити вибір сама. Але щоб була мотивація, дитина повинна розуміти, що це її рішення.
8. П'ятірки не роблять людину щасливою
У всіх людей різні здібності. Дитина талановита в малюванні, але батьки кладуть всі сили, щоб вона отримала п'ятірку з математики, загубивши при цьому свій талант до образотворчого мистецтва. Чи зробить ця п'ятірка дитину щасливою? Здібності треба розвивати.
Нам з чоловіком, а він теж професор математики, було нелегко прийняти той факт, що наша дочка відстає в навчанні і дуже погано рахує. До такої міри погано, що залишилася на другий рік в школі. Одного разу вона нам сказала, що щаслива, коли співає і доглядає за тваринами. І дай бог.
У Голландії, коли розповідають про своїх дітей, кажуть так: «У мене є дитина, і вона - прекрасна!» Вам не будуть казати, як вона вчиться і що вона вміє. Дитина є, і це щастя.
9. Люди, позбавлені амбіцій, теж бувають щасливими
Просто зрозумійте і прийміть, що якщо вам потрібно, щоб ваша дитина була відмінником і в усьому першою, це не означає, що це потрібно їй. Не всім людям життєво важливо бути в усьому найкращими і визнаними. Багато дітей із задоволенням займаються тим, що їм подобається і що у них виходить, і з них виростають абсолютно щасливі і гармонійні люди. А відмінники, постійно відчуваючи підвищену тривогу і страх вчинити помилку, часто не знаходять себе у дорослому житті.
10. У школі не вчать бути щасливим
Є одна дуже корисна вправа, яка допомагає краще усвідомити батьківські завдання.
Візьміть аркуш паперу і розділіть його на дві частини. У лівій напишіть якості, які потрібні, щоб добре вчитися (посидючість, мотивація, пам'ять, шкільні оцінки, старанність, відповідальність, вміння дотримуватися правил). А в правій - якості, які необхідні для успіху і щастя в житті (впевненість в собі, здоров'я, внутрішня гармонія, емоційний інтелект, уміння спілкуватися). Тому, що ви написали в правій колонці, в школі не вчать. Це ми з вами повинні передати нашим дітям.
Завдання виховання полягає в тому, щоб до 18 років людина могла відповідати за власне життя.
