Усі батьки хочуть виростити свою дитину щасливою і впевненою у собі. Щоб дитина розвивалася гармонійно, дуже важливо щоб вона росла у сприятливій психологічній обстановці. Створення комфортного мікроклімату в родині і довірчі відносини з дитиною сприяють нормальному розвитку і формуванню особистої впевненості.
Часто можна чути, як батьки порівнюють свою дитину з іншими з педагогічною метою, або хочаб мотивувати.
Але потрібно пам'ятати, що такий метод впливу негативно позначається на дитячій психіці. Особливо це небезпечно в рамках сім'ї. Батьки, які порівнюють дітей, ризикують виростити постійно конкуруючих чужих людей з тих, хто має бути рідним.
Перше, чому навчається дитина в порівнянні - оціночне судження.
Порівняння починається з оцінки добре-погано. Проводиться оцінка будь-яких умінь або досягнень людини, але не враховуються умови, талант, схильності та інші фактори. А це знецінює особисті досягнення людини. Напевно той, з ким проводиться порівняння, поступиться в якихось моментах. Небезпечний момент криється в тому, що при порівнянні у дитини зміщується фокус: замість того, щоб розвивати власні вміння і розуміти власні бажання, намагається догодити і отримати в очах оточуючих хорошу оцінку, особисті прагнення втрачають значимість.
Порівнюючи свою дитину з іншим, батьки закладають фундамент для заниженої самооцінки, на другий план відсувається особистість дитини, нібито вона цінна тільки в порівнянні з іншими, і тільки тоді, коли це порівняння виграє. Почувати себе людиною «другого сорту» формує комплекси.
З'являються труднощі в ухваленні рішень, невпевненість у власних силах навіть тоді, коли знаєш і вмієш, нездатність відстояти свою точку зору. Все це заважає дитині розвиватися і вчитися. Такі діти ростуть зручними для суспільства, бояться заявити про себе. Будь-яке порівняння для дитини звучить як «ти поганий, інший краще». Виникає образа, з'являються думки про власну ущербність. Батькам важливо пам'ятати, що у кожного свій темп розвитку, порівняння завжди однобоке, адже береться тільки одна якість і не враховуються інші.
«Оля добре вчиться, не те, що ти». І дочка чує, що треба стати краще Олі або навіть, «нехай Оля буде гірше тебе». Механізм довічного змагання запущений.
Порівнюючи дитину з відмінницею Олею, батьки не знають Олі насправді, висновок робиться тільки за успіхами в навчанні. Критику краще змінити на пошук шляхів вирішення проблеми. Якщо в поведінці дитини, навчанні та інше є те, що викликає тривогу, а частіше буває так, що просто не влаштовує батьків, спочатку варто визначити, чи не намагається батько скорегувати дитину під себе, щоб задовольнити власні амбіції? Адже порівняння - найпростіший спосіб управління людиною.
Замість того, щоб озиратися на інших, навчіть дитину концентрувати увагу на собі, власних потребах і бажаннях.
Порівнювати дитину можна тільки з самою дитиною в минулому. У такому порівнянні сфокусуйтеся на досягненнях, дуже важлива позитивна прогресія, тоді це матиме потрібний результат. "Який ти молодець! Сьогодні виходить краще, ніж учора, ти над цим наполегливо працював». У подібному порівнянні присутнє визначення значущості праці, дисципліни і роботи над собою.
Порівнюючи своє чадо з іншими, батьки сильно ризикують через час виявити, що дитина віддалилась, закрилась. А щоб відновити втрачену довіру доведеться потрудитися. Важливо пам'ятати про унікальність кожної людини. Навчіть дитину бути впевненою в собі, самі повірте в свою дитину і тоді звичка порівнювати виявиться незатребуваною.
Кожен з батьків хоче, щоб їх дитина була най-най. Але для щастя дитині достатньо бути самим-самим для вас.
