Багато бабусь і дідусів, батьків останні десятиліття задаються питанням «Що стало з нинішнім поколінням? Чому молодь не шанує дорослих?». Не прийму на себе відповідальність міркувати, чи справді це так, і чи був «раніше» середньостатистичний показник ввічливості по країні чи ні… Але можу з упевненістю заявити, що на одну неввічливу дитину, яка не виявляє поваги, є, як мінімум один, такий ж неввічливий дорослий.
Виходить, що якщо ваша дитина не виявляє поваги до дорослих, то, ймовірно, і ви самі не належите до оточуючих з пієтетом. Що ж таке повага та з чого починати, виховуючи дитину?
Повага - це позиція однієї людини по відношенню до іншої, що виражається у визнанні її переваг. Це означає, що дитина повинна бачити і вміти визнавати, що кожна людина має гідність, що вона сама вона є.
Сім'я
Починати треба із сім'ї. І насамперед із себе. Показуючи своєму чаду, що ви поважаєте його та його думку, ви робите величезний крок до того, щоб він сам із задоволенням виявляв повагу до вас. Для досягнення цієї мети пояснюйте дитині, що і чому ви робите, дайте їй зрозуміти причинно-наслідковий зв'язок: «Ми не шумимо в кімнаті після 10-ї вечора, тому що братик/тато/бабуся/сусіди сплять, а ми поважаємо їхнє право на відпочинок» , «Я прошу тебе прибирати речі на їхні місця, тому що ми всі цінуємо та поважаємо працю один одного».
Крім того, для взаємної поваги дуже важливим фактором є дотримання кордонів кожного з членів сім'ї. Якщо ви хочете, щоб дитина стукала до вас у двері перед тим, як увійти – стукайте і в її двері. Дитина також, як і доросла, має право на особистий час та простір.
Виявляючи повагу та турботу стосовно вашого партнера, ви показуєте дитині значний життєвий урок. Спостерігаючи за тим, як проявляється повага у його сім'ї, у дитини формується картина того, ЯК це реально працює. Батьків хлопчика, який спостерігає за тим, як його батько допомагає одягати пальто матері і відчиняє перед нею двері, навряд чи викличуть до школи через підніжки однокласниці та жаби в портфелі.
Особистий приклад та правила
Важливо показувати на власному прикладі прояв поваги та подяки до оточуючих людей.
Навчіть дитину говорити «будь ласка» продавцю, поясніть, чому необхідно говорити «дякую» офіціанту, чому треба вибачитись, якщо випадково когось зачепив чи наступив на ногу. А головне, не просто пояснюйте, а показуйте на своєму прикладі.
Розкажіть, що обговорювати людей – це невихованість. Якщо треба щось сказати, лише тому, кому це призначається почути. А дорослі взагалі мають бути «недоторканними» у цьому питанні. І не забувайте самі виконувати ці правила.
Складіть список того, що робити категорично забороняється: не можна дерзити батькам, бабусям та дідусям, вихователям, вчителям та сусідам, не можна лаятися непристойними словами та інше. Є речі, які робити категорично не можна, і є ті, які робити небажано, – це ваша дитина має засвоїти з раннього дитинства.
Якщо ви вимагаєте від дитини того, чого самі не дотримуєтеся, незабаром у нього виникне обґрунтоване почуття несправедливості та образи.
Поясніть дитині правила етикету. Зі знаннями етикету не народжуються, це приходить у процесі соціалізації і навчити цьому мають батьки, а не дитячий садок чи школа, хоча, безумовно, і школа, і садок мають колосальний вплив. Вже в молодшому дошкільному віці дитина здатна звикнути до деяких найпростіших правил, таких як слова привітання, подяки, звернення до чужих дорослих на «Ви», правила поведінки за столом, а також у громадських місцях та транспорті. Повірте, одного – двох роз'яснень буде достатньо, решта дитина зрозуміє зі своїх спостережень.
Вчіть свою дитину турботі та праці. Виділіть для дитини кілька домашніх справ відповідно до її вікових можливостей. У міру зростання обсяг і складність обов'язків злегка збільшуються, а розуміння сенсу і значущості праці приходять безболісно і самі по собі. У нормі дитина хоче піклуватися і допомагати батькам, і якщо батько приймає цю турботу з подякою, бажання дитини посилюється. Виявіть любов і терпіння до його помилок, і принцип взаємної поваги та подяки не змусить себе чекати.
