«Будеш погано вчитися, станеш двірником», - і нас так батьки лякали, і тепер ми лякаємо своїх дітей безрадісним майбутнім. Батьки вважають, що успіх в житті дитини залежить від того, чи піде вона в правильну школу, чи виграє олімпіаду, чи отримає п'ятірку з математики. Така мотивація до навчання працює не завжди. На думку писхологів, єдина мотивація для отримання знань - це особистий інтерес. А в стані стресу діти не тільки погано розуміють, але і виростають невдахами. Про те, чим корисні неробство і лінь, розглянемо у нашій статті.
У нашому суспільстві панує тотальна установка на успішність, і цей соціальний невроз проявляється і по відношенню до дітей. З самого раннього віку ми налаштовуємо їх, що потрібно вичавити максимум з навчання, здібностей, часу, вчимо раціонально використовувати кожну хвилину і хапатися за будь-яку можливість.
Батьки, бажаючи дитині добра, нашпиговують її власною тривогою. Дитині дають установку: «Від того, як ти зараз постараєшся, залежить все твоє життя». Але дитина такої постановки питання елементарно не розуміє.
Дитина не в змозі пов'язати сьогоднішній успіх з успіхом в майбутньому, у неї немає такого життєвого досвіду. Всі загрози про двірника для неї порожній звук.
В результаті такого тиску дитина відчуває сильний стрес, від якого її інтелектуальні здібності помітно здають, Так уже влаштована людина - в стані стресу погано розуміє. Розвиток дитини відбувається з точки спокою, безпеки. Тільки так може проявитися природний інтерес до того, що вона робить. А невроз, страх, паніка сильно знижують мотивацію.
Чому краще бути невдахою
Якщо не виходить взяти високу планку, то у дитини розвивається почуття провини і відчуття безсилля. Що б я не робив, хоч розбився б об стінку, нічого не вийде - що толку сіпатися, якщо все одно я не зможу. Краще виростити щасливого самовпевненого двієчника, ніж закомплексованого невдаху.
Вже не кажучи про те, що ніде, а тим більше у нас, гарна освіта сама по собі не гарантує успіху. Ми всі знаємо безліч прикладів, коли відмінники з червоним дипломом нічого не добилися, а ті, хто перебивався з трійки на четвірку, раптом вириваються вперед.
Чи потрібно віддавати дитину в престижну школу
При найменших натяках на якісь виняткові здібності у дитини батьки починають нервувати. А раптом серед «посередностей» вогник геніальності згасне? Це абсолютно неправдиві страхи - наявність допитливості і пізнавальна активність є вродженими. Це природна дитяча риса. І якщо не вбивати її надмірними навантаженнями і неврозом від постійної конкуренції, то вона буде розвиватися сама собою.
Інша справа, що є і об'єктивні причини, чому батьки хочуть, щоб їх дитина вчилася в «хорошій» школі. Їх лякає не тільки низька якість освіти в загальноосвітній школі, а й відчуття небезпеки. І фізичної, і інтелектуальної, і емоційної.
Це величезна проблема сьогоднішньої системи освіти. Є престижні школи, де талановиті вчителі і адекватне оточення, але в які майже неможливо потрапити. І є звичайні школи, де ніхто не застрахований від агресивного і неосвіченого середовища і середньовічних педагогічних методів. А середини немає.
Чи повинна робота даватися з трудом
У нас в менталітеті є установка на страждання - страждати це цінно. А якщо ти живеш легко і отримуєш задоволення, то ти поверховий і ледачий, життя не бачив. І робота, і навчання повинні даватися з трудом. Якщо вона приносить задоволення - значить, це не робота, а розвага. А ти ледар. В результаті дитина зі школи звикає, що все цінне відбувається через біль, страх і огиду. А ті, хто відчуває радість від процесу, повинні відчувати почуття провини. Насправді все навпаки: улюблену роботу робити легко і приємно.
Чому іноді корисно побути ледарем
Через постійну конкуренції у батьків з'явилася божевільна ідея, що у дітей не повинно бути вільного часу, вони повинні бути завжди чимось зайняті.
Діти, яких мучили раннім розвитком, перенавантаження, гуртками, в підлітковому віці лягають на диван і кажуть: я більше нічого не хочу
Їх розвиток припиняється, вони наїлися знаннями. Мало того, в різні періоди життя діти повинні розвивати певні навички. Наприклад, в три роки дитина повинна багато спілкуватися, вчитися соціальної адаптації. Якщо в цей час дитину посадити за книжки, то здатність до читання ми не розвинемо, а найцінніше вміння спілкуватися вб'ємо.
Як це відбувається на Заході
У сучасній педагогіці багатьох західних країн зараз головує установка «не заважати, не гнати». Нехай дитина отримує задоволення від життя, а не виживає і не женеться за успіхом.
Візьмемо, наприклад, феномен фінської освіти, про яку останнім часом багато говорять. Вони пояснюють її так: «Секрет нашого успіху в тому, що діти у нас більше грають, ніж ходять в школу». Це дуже вірно. Через гру розвивається психіка дитини, абстрактне мислення. Граючи, вона моделює світ, розвивається емоційна сфера. Але ж для успішного засвоєння знань дуже важлива саме емоційна сфера.
Мозок вбирає знання тільки в разі, якщо сталася емоційна включеність. А зазубрювання марне - як увійшло, так і вийшло.
Дитина періодично повинна взагалі нічого не робити: бути в тиші, повільно споглядати, вбирати з ефіру корисні речі. Неробство архіважливо, просто життєво необхідне, іноді корисніше для розвитку, ніж книжка або гурток. Діти, як губки, повинні вбирати життя, запахи, звуки НЕ через логіку, а шкірою.
