Помічали, що малі діти відчувають себе всемогутніми, а в підліткому віці їм критично не вистачає впевненості в собі? Як пов'язані самооцінка та вік, чому ми вчимо дітей, коли вирішуємо побутові проблеми, і як правильно хвалити дитину — на ці запитання відповідаємо у цій статті.Разом із психологом знаємося на впевненості, самовпевненості та самооцінці.
Троє з скриньки: впевненість, самооцінка та самовпевненість
Здається, всі три поняття — про те саме. Насправді це різні сутності, які можуть бути пов'язані один з одним, але мають різні значення.
Розбираємось:
- Самооцінка - суб'єктивне уявлення про свої сильні та слабкі сторони.
- Самовпевненість - практично те ж саме, що і завищена самооцінка. Переконаність людини в тому, що її можливості більші, ніж є насправді.
- Впевненість у собі — адекватна, відповідна реальності оцінка власних здібностей.
«Впевнена людина не та, хто кинеться штурмувати неприступну фортецю, а та, хто подивиться на неї і зрозуміє: „Ага, я зі своїми поточними навичками зможу подолати приблизно дві її третини“. Тобто вона про себе добре все знає та спокійно ставиться до своїх навичок».
Там, де самооцінка відображає реальність, людина буде впевнена у собі.
Підвищена самооцінка — добре як явище саме собою. Є навіть психологічна стратегія досягнення цілей: fake it 'till you make it («прикидайся, поки не зробиш це правдою»). Передбачається, що, якщо поводитися так, ніби масштабну і складну мету вже досягнуто, легше буде пройти шлях до неї.
З іншого боку, самовпевненість (як і низька самооцінка) може потягти за собою складності в прийнятті рішень, комунікації та пошуку себе. Важко зробити правильний вибір без адекватної оцінки своїх здібностей.
То мені гори по коліно, то не хочеться дивитись у дзеркало: як працює самооцінка
Розбіжність реальності та самооцінки у дитини – це вікова норма. Ось кілька ключових етапів розвитку самооцінки у дитини:
- Дошкільник, маленька дитина представляє себе всемогутньою — немає нічого не підвладного ъй.
- Молодшокласник починає пізнавати світ, знайомитися з іншими людьми, порівнювати свої досягнення з досягненнями однокласників. У цей час дитина з'ясовує, що вона вміє, і формує адекватну оцінку себе.
Тут, звичайно, важливі підтримка батьків і хороші вчителі, які навчають дитину, а не чекають, що вона бездоганно зробить усе з першого разу. Чомусь часто від дітей очікують, що вони зразу все зроблять добре, але так не буває. Ця відповідальність на нас: ми повинні навчати наших дітей дуже докладно та ретельно.
- У підлітковому віці трапляється збій системи. Спочатку через гормони підліткам здається, що вони здатні на будь-які досягнення. А потім через брак життєвого досвіду, необхідних навичок, нерозуміння деяких систем діти стикаються з поразкою, яку через вік зазвичай переживають дуже болісно.
Крім того, оточення впливає на підлітка: він починає прагнути тих образів, які бачить навколо себе, намагається бути на них схожим. Виглядати як моделі із соцмереж практично неможливо, але підлітку складно з таким змиритися.
Ці чинники найчастіше знижують самооцінку підлітків до нуля. У цьому віці у дітей активно розвиваються комплекси, з'являються складнощі у комунікації з дорослими та ровесниками, шкідливі звички.
Помітити, що дитина має проблеми з впевненістю в собі, можна по тому, як вона береться за нові справи. Часто підлітки із заниженою самооцінкою відмовляються пробувати нове, бо заздалегідь упевнені у своєму провалі.
- Все знову змінюється, коли у людини починається навчання в університеті. Приблизно до 22 років люди вже повинні мати адекватну самооцінку — за фактом повинні повернутися в стан дитини.
"Я знаю, що я можу зробити".
"Я знаю, як це зробити".
«Я не намагаюся стрибнути вище голови».
Наші слова та дії: як батьки впливають на впевненість та самооцінку дитини
Ми можемо безпосередньо вплинути на самооцінку дитини. Найочевидніший шлях — спілкування, розмови. Такі зауваження, як «хороший» чи «поганий», не дають дитині сформувати адекватну самооцінку. Дітям дуже важливо, якими їх бачать батьки та за що хвалять.
Все починається із раннього дитячого досвіду. Для розвитку впевненості в собі ми повинні розповідати дитині, яка вона. Вона не просто „молодець“, а „розважлива і вміє слухати“, „швидка і сильна“ або „дотепна та дбайлива“».
Це не означає, що дитину зовсім не треба хвалити. Навпаки, треба помічати та транслювати її досягнення. Відсвяткуйте дванадцятку з хімії і нагадайте, що це лише її досягнення, або подякуйте за витривалість та допомогу, коли підліток донесе пакети з продуктами від машини до квартири.
На своєму прикладі батьки можуть навчити дитину справлятися з невдачами - це важлива навичка для розвитку впевненості у собі. Для початку перегляньте свій лексикон. Наприклад:
"Який же я ідіот!" >> "Треба ж, як цікаво вийшло".
Показуйте, що зіткнутися з проблемою і не одразу знайти рішення – це нормально. Висловіть свої роздуми, запитайте поради у дитини, спробуйте вирішити завдання по-іншому. Так дитина навчиться не здаватися і перестане думати, що проблема у неї. При зіткненні зі складнощами дитина розумітиме, які свої навички вона може застосувати для досягнення бажаної мети.
Ось, наприклад, тато ненароком кран зірвав. Якщо він дуже довго матюкався і лаявся на всіх, хто підходить до раковини, але так нічого і не полагодив, дитина вирішуватиме проблеми так само: всі навколо винні, а він безсилий щось змінити. Їй буде важко стикатися з труднощами, і вона не впевнена у своїх силах.
А ще дитина може побачити зовсім іншу картину. У ній тато довго підбирає інструменти, пробує кілька способів, дзвонить фахівцям, переривається на чашку чаю та повертається до роботи. Він знає ліміт своїх можливостей, користується порадами інших і не витрачає сили марно. Такий приклад швидше дозволить дитині зрозуміти, як можна вирішувати проблему спокійно. У цей момент дитина навчається, це працює з усіма дітьми.
