Самооцінка є одним із ключових якостей, які людина використовує у повсякденних справах. Важливо сформувати її ще у дитячому віці. У цій статті розберемося, що таке адекватна самооцінка, які відхилення від норми існують, як це можна виправити.
Види самооцінки
Людині властиво мимоволі давати оцінку всьому, що відбувається навколо. Вона оцінює вчинки і поведінку як чужих людей, так і свої власні, порівнює досягнення, вміння, розмірковує про свій характер, цим формує про себе уявлення. У психології така поведінка людини називається самооцінкою.
З віком у людей на фоні власних успіхів, здібностей, відкритих талантів, думки оточуючих формується стійке уявлення про себе. Людина оцінює себе з безлічі ознак, розвиваючи цим як завищену, так і занижену самооцінку, яка часто з великими труднощами піддається коригуванню.
За підсумками виділених критеріїв, психологи визначають кілька видів самооцінки. Пропонуємо ознайомитися з ними детальніше.
Адекватна та неадекватна
Рівень адекватності в уявленні про себе визначається наявністю розсудливості, вміння самокритично оцінювати, сприймати себе. Дуже часто ми помічаємо, що людина вважає здебільшого себе правою при скоєнні будь-яких вчинків, оцінці власних невдач і перемог, але не оточуючих.
Саме за цією ознакою буває легко класифікувати самооцінку.
Стабільна та плаваюча
Формування самооцінки відбувається у міру дорослішання людини. Її досягнення, невдачі у житті, відкриті таланти є важливим чинником у розвитку самооцінки. Плаваючий характер стане набувати самооцінка в тому випадку, якщо залежатиме від настрою індивіда. Тобто невдачею та програшем у конкурсах, на змаганнях, неприємної розмови з керівником чи, навпаки, похвали з боку близьких, оточуючих, здобутих перемог, досягненні позитивних результатів.
Загальна, приватна та ситуативна
Даний вид класифікації формується в людині за рахунок її відчуттів від досягнень та перемог у будь-якій конкретній галузі. Однак висока самооцінка може тісно сусідити з низькою. Наприклад, коли індивід відчуває і визнає свою неспроможність, некомпетентність у якихось побутових питаннях. Трапляється й протилежне, коли загалом людина має низьку самооцінку, але відчуває гордість за досягнення своїх дітей, хвалиться своєю фігурою, зовнішністю – тобто окремою рисою характеру чи особистості.
На основі перерахованого вище формується даний вид самооцінки. Слід зазначити, що не можна сказати про самооцінку те, що вона може бути «поганою» або «хорошою». У психології існує конкретні рівні оцінки ставлення людини до себе. Це підвищена (завищена), середня, низька (занижена).
Характеристика адекватної самооцінки
Адекватна самооцінка в людині з'являється лише у випадку, коли вона самокритична, оцінює свої можливості та обмеження у соціальному та інтелектуальному статусі. Адекватна самооцінка є невід'ємною частиною соціалізації, оскільки спочатку індивід починає формування свого образу через інших людей, що оточують його, потім перевіряє його через контакт.
Індивід, що має інфантильну особистість, стане спиратися при самооцінці на думку інших людей або на соціальні групи, які служать йому певним стандартом у судженнях та мисленні. Але що більше людина розвивається, виявляє самостійність, то більше в ній проявляється і адекватна самооцінка.
Рівень адекватної самооцінки на даний момент є важливим психотерапевтичним завданням. Однак вона може мати і ситуативний характер. Так, наприклад, якщо запропонувати людині виконати нове, незвідане доручення чи якусь діяльність, швидше за все вона відчуватиме дискомфорт, невпевненість у собі, своїх діях. Але якщо це запропонувати зробити в більш звичній, знайомій обстановці, наприклад, вдома, з'явиться більше впевненості, відкриється більше можливостей. Саме для таких ситуативних випадків немає потреби у психотерапевтичній допомозі. Тому що вони вирішуються власними силами зі зміною ситуації.
Люди, які мають адекватну самооцінку, живуть у реальному світі. Їхнє уявлення про себе збалансоване. Вони точно знають, в якій галузі вони сильні, а де потрібна допомога професіоналів. Адекватна самооцінка допомагає людині знайти внутрішній спокій, задоволення: вона не накручує себе з будь-якої дрібниці, не намагається нікому нічого доводити, виходячи з себе. Вона приймає себе з усіма недоліками та перевагами, вміє швидко приймати рішення. Людині з адекватною самооцінкою не страшні зміни, вона не зробить трагедію з досконалої помилки, а сприйме це як новий життєвий досвід, навіть з негативним результатом.
Люди спробують покращити, удосконалити цю навичку або навіть прийняти, що це не їхня сфера діяльності і навіть, що ніколи нею не стане. Якщо порівняти їх із людьми з неадекватною самооцінкою, останні прагнуть за всяку ціну здобути посаду, з якою вони, як правило, не справляються, не мають вроджених здібностей. Але визнати цього не хочуть – навпаки, докладають безліч зусиль.
Особливості формування самооцінки у підлітковому віці
Перше усвідомлення себе, розуміння своїх сильних та слабких сторін відбувається у дітей у підлітковому віці. Таке самопізнання тісно пов'язане із самооцінкою, адже дитина постійно порівнює себе з іншими. Самооцінка, як правило, залежить від думки когось. Це може бути висловлювання значимих дитини людей: батьків, друзів, вчителів. Так, соціальні групи, оточення, устрій життя формують у підлітках світогляд і закладають основу особистісних якостей. Розглянемо кілька рівнів самооцінки:
- Адекватна самооцінка. У людей адекватна та реалістична самооцінка ґрунтується на фактах, а не на домислах. Вони здатні оцінити свої сили, отримані знання та вміння, а також співвіднести їх з пред'явленими вимогами та завданнями суспільства. Підлітки з адекватною самооцінкою, як правило, бувають розвинені всебічно, мають великий кругозір, широке коло інтересів, багато друзів. Їхнє спілкування та діяльність сприяють пізнанню як інших, так і себе.
- Підвищена самооцінка. Люди із завищеною самооцінкою необґрунтовано самовпевнені. Вони переконані в тому, що завжди мають рацію і перебільшують свої власні здібності та вміння. Підлітки, маючи завищену самооцінку, несвідомо прагнуть встановити між оточенням і собою багато контактів. Але спілкування та контакти бувають поверхневими, неміцними, ненадійними.
- Занижена самооцінка. Підлітки, які мають занижену самооцінку, часто схильні до депресивних настроїв. Вони оцінюють свої можливості не повною мірою, принижують свої вміння та навички. Однак є підтвердження того факту, що люди із заниженою самооцінкою говорять про себе піднесено. Це необхідно їм, щоб надати собі вагомість, значущість.
Як завищена, так і занижена самооцінка можуть призводити до агресивного стану, викликати почуття тривоги, страху. Люди з крайніми рівнями самооцінки не вміють оцінювати та аналізувати ситуацію в цілому, знаходити шляхи її вирішення.
Так як підліток постійно намагається об'єднати уявлення та судження про себе, його самооцінка постійно змінюється. Якщо цей процес затягується або проходить неблагополучно, зрештою у нього буде сплутаний образ себе, своєї особистості. Він відчуватиме у собі внутрішні конфлікти, не буде сформовано чітке уявлення про себе.
То що ж впливає на формування самооцінки підлітків? Розглянемо критерії:
- Підліток співвідносить себе із оточенням, знаходить у яких ідеали собі.
- Підліток прагне самоствердитися у значній йому групі.
- У підлітка починає формуватися власний «образ-я».
- Підліток збагачує уявлення себе як про невід'ємну, значну частину суспільства.
- Підліток встановлює взаємозв'язок між самооцінкою та важливими у його житті речами: цілями, завданнями, оточенням, ідеалами.
- Самооцінка підлітка залежить від успіху, який може отримати у соціальному оточенні, причому успіхи у навчанні цьому етапі будуть не важливі.
- Самооцінка підлітка залежатиме від сімейних стосунків між членами сім'ї, від його добробуту, а також від батьківського виховання.
Як досягти адекватної самооцінки
Іноді вже дорослі люди помічають за собою те, що з сприйняттям відбувається щось не те, і шукають способи для досягнення адекватної оцінки. Але треба зазначити, що в процесі життя людина стикається з різними відгуками про себе, свою діяльність, вчинки, потрапляє в різні ситуації, відчуває на собі різноманітні емоції. Усе це розширює у людині уявлення себе, цим змінює самооцінку. Іноді ці моменти бувають необ'єктивними, але якщо людина здатна змінюватися завдяки зовнішнім факторам, можна спрямовувати зміни в потрібне русло.
У дитини адекватна самооцінка залежить від близьких їй людей, і навіть від поведінки дорослих. Для дітей дуже важливо, щоб її вчинки чи будь-які інші моменти життя оцінили батьки, близькі люди. При цьому варто пам'ятати, що перехвалювати дитину просто не можна. Для того, щоб сформувати в дитині адекватну самооцінку, правильним буде: пояснити складне та незрозуміле, підбадьорити, попросити допомоги, обійняти, вселити впевненість у те, що все обов'язково вийде.
Іноді дорослі намагаються зробити щось самі, без допомоги та пояснень, або кажуть їй, що вона маленька і не зможе це зробити, у неї навряд чи вийде. Таке чітке та впевнене заперечення дорослим на участь дітей у новій справі приведе її до низької самооцінки. Якщо дорослі навмисно захвалюють дитину, причому незаслужено, вони обов'язково сформують у ній завищену самооцінку.
Нерідко можна спостерігати, що основою завищеної чи заниженої самооцінки може послужити і те, наскільки в сім'ї була бажаною дитина, чекали на неї чи ні, чи любили ще до народження.
Так, у дорослому віці самооцінка складається не тільки з думки дорослого оточення. Важливою стає і власна думка про себе, а також значущих людей (до яких ви виявляєте повагу). Цінним стає оцінка своїх якостей, прагнень, свого образу, але не ізольовано від суспільства, а навпаки, з урахуванням відносних орієнтир. Людина сприймає саму себе як частину важливого. Внутрішній світ кожної людини має чіткий образ ідеалу, до якого вона намагається рівнятися, допомагає робити над собою зусилля.
Для того, щоб формувати відповідності, слід перестати порівнювати себе з іншими людьми. Краще зробити порівняльний аналіз, але своїх успіхів за цей та минулий рік. Підсумувати бажання та прагнення, можливості, досягнення, але свої.
Неприпустимо негативно висловлюватись про себе. Кожна людина індивідуальна. Вона має саме цю фігуру та зріст, в якому знаходиться. Людина на даний момент має певний набір знань та умінь. І часто це буває неможливо виправити, поміняти саме зараз, а якщо можете змінитись, то тільки не в даний час, а пізніше. Людині варто прийняти істину, сказати собі «я саме така особистість», «мій гардероб поки не йде в ногу з часом» і тільки після цього будувати плани, приймати рішення для змін, покращення самої себе.
Подумайте, яка сфера діяльності вас найбільше приваблює. Найімовірніше, саме це допоможе розкрити у вас потенціал. Може, хтось із ваших членів сім'ї хоче бачити у вас тесляра чи слюсаря, але ви розумієте, що це зовсім не ваш профіль. Для того, щоб не мучитися все життя, треба чесно собі в цьому зізнатися і зайнятися улюбленою справою, а не жити за правилами. Тільки тоді ви зможете дізнатися, як оцінюєте себе та оточення. Адже адекватна самооцінка формується не на тому, яку оцінку дали вам ваші знайомі, а насамперед – із практики.
Психолого-педагогічні рекомендації
Не секрет, що підлітковий вік має такий провідний вид діяльності, як спілкування. Якщо діти не задовольняють потребу у спілкуванні зі значимими їм людьми, однолітками, можуть відчувати важкі переживання, занепокоєння, стрес. У цей момент, у період формування самооцінки, цей недолік переростає у неадекватну самооцінку.
Також у підлітків є потреба у самоствердженні. Це може бути спорт, захоплення, хобі. Якщо в цьому є недолік, підліток швидше за все порушуватиме правила поведінки. Для того, щоб самоствердитися серед своїх однолітків, підліток може різко реагувати навіть на незначні зауваження педагогів, вигукувати на уроках, поводитися зухвало. Так він намагається самоствердитись в очах однолітків. І саме через це народжуються «важкі» підлітки.
92% «важких» підлітків – це ізольовані діти, які не отримали повноцінного спілкування зі значними людьми та однолітками. А групи їх утворилися з таких же подібних до них підлітків.
Психологи розробили для батьків рекомендації:
- Емоційний стан допоможе налагодити додаткові позашкільні заняття. Батьки мають допомогти дітям організувати вільний час.
- Не соромтеся сказати дитині, за що її цінують. Нагадуйте про її таланти, успіхи, досягнення, хваліть її за це. Позитивна оцінка батьків допоможе дитині сформувати в собі гарне самовідношення, вона стане впевнено почуватися. Підняти в дитині свою цінність можна, акцентуючи увагу на сильних рисах характеру.
- Батьки повинні спробувати навчити дитину висловлювати свої негативні почуття так, щоб вони були прийнятними соціальними діям. Коли ви помітили, що дитина замкнена, занурена в себе або, навпаки, дратівлива, проявляє агресію, спробуйте поговорити з нею, обговорити можливі варіанти виходу з цього стану і ситуації.
- Дорослі повинні дотримуватись балансу.
Дитина має знати, що батьки готові піти їй на допомогу, підтримати у скрутну хвилину. Говоріть дітям про те, що перш ніж щось зробити, треба пам'ятати про відповідальність, яку несе сама дитина. А особливо це стосується дотримання правил, законів.
Чого треба уникати
Батьки не повинні застосовувати до дітей маніпулятивних дій. Це може призвести до тривожних і навіть агресивних станів. Маніпуляції батьків, як контроль над дітьми, швидше говорять про їхнє безсилля, ніж про силу та владу над нами. Така поведінка дорослих негативно впливає на формування «Образу Я» у підлітків. Надалі вони можуть сформуватися неадекватна самооцінка.
Прийоми маніпулятивних прийомів:
- Дуже часто батьки використовують прийом «Заманюючі яблука». Так, наприклад: «Сходиш у магазин, дозволю пограти на комп'ютері».
- Порівняння своєї дитини з іншими дітьми: «Саша розумніша, ніж ти, і отримує п'ятірки».
- Нещирі обіцянки: «Ось якщо ти отримаєш у чверті п'ятірки, я подумаю над твоєю пропозицією…»
- Шантаж: "Я обов'язково розповім батькові, як тільки він прийде з роботи, і він з тобою обов'язково розбереться, якщо, звичайно, до цього часу нічого не зміниться".
- Уявна хвороба, як засіб управління та контролю над дитиною: «Мені зараз дуже погано, я, напевно, отримаю через тебе серцевий напад».
- Кохання як контроль над дитиною: «Ти не отримував би поганих оцінок, якби любив мене».
Що потрібно робити частіше
Для того, щоб дитина могла адекватно оцінювати себе та оточуючих прислухайтеся наших порад. Треба частіше:
- Розмовляти з дитиною, бути активним слухачем, розповісти про свої думки, почуття, переживання, висловлюйте свою думку.
- Поговорити з дитиною про її проблеми, допомогти знайти шляхи вирішення.
- Дати дитині можливість самостійно ухвалити рішення.
- Батькам необхідно приймати та поважати право дитини на власну думку, не придушувати її.
Загалом варто ставитись до дитини не як до власності, а як до повноправного члена сім'ї.
