Таке явище, як криза 7 років, відомо небагатьом. Частенько, коли колишній малюк відправляється в школу, мами і тата дивуються, що стало з їх слухняним хлопчиком або дівчинкою: раптові примхи, незрозумілі реакції, нові форми поведінки. Що це за період такий? Як з цим впоратися і допомогти дитині? Розбираємося разом з психологами.
Кризу 7 років можна вважати свого роду перехідною. Це той момент, коли колишній дошкільник відправляється в перший клас. Змінюється весь його колишній уклад життя, а значить, психіці теж потрібно перебудуватися. Саме тому так сильно змінюється поведінка першокласники. Насправді кордони цієї кризи плаваючі: вони проходять в проміжку 6-8 років. Мами і тата відзначають, що дитина стала верткою, кривляється і хуліганить, може передражнювати всіх навколо, і навіть дорослих. Але при цьому часом ця ж дитина надмірно чутлива, може розридатися через дурниці. Поступово відбувається і втрата дитячої безпосередності.
Звичайно, як і будь-яка криза, цей період не є виключно чорною смугою. Він необхідний для того, щоб дитина ще більше подорослішала і стала готовою до нового шкільного життя.
Чому так відбувається?
Малюк розлучається з життям дошкільника. Ще вчора він міг грати весь день, малювати, гуляти і дивитися мультики, а тепер щоранку йому потрібно підніматися в школу, слухати вчителів, виконувати завдання, бути сконцентрованим на уроках по 45 хвилин, а потім ще й виконувати домашнє завдання.
Всі ці зміни рівносильні зміні робочого місця у дорослої людини. Тільки для дітей є ще один фактор, який робить цей час саме кризовим: для дитини це не просто зміна однієї з життєвих умов, а й набуття нових властивостей характеру - або, як кажуть психологи, особистісних новоутворень. Саме вони покликані допомогти їй адаптуватися в новій для неї ситуації.
Великі зміни
А що за зміни відбуваються в особистості дитини? Мова тут йде не просто про поведінку, а саме про перебудову внутрішніх особливостей. Що за новоутворення знаходить ваш син або дочка в цьому віці?
Втрата безпосередності
Багато батьків відзначають, що їхній малюк стає більш серйозним. Ігри йому все ще цікаві, але в той же час він вже більше цікавиться спілкуванням з дорослими, намагається рівнятися на них і шукає собі авторитети за межами сім'ї. А от молодші вже не викликають бажання спілкуватися: від них семирічка, як правило, усувається.
Усвідомлення себе
Дитина вчиться розуміти себе, свої почуття і переживання, відокремлює себе від світу емоцій інших людей, усвідомлює себе. Через розуміння власного «Я» відбувається і формування власної позиції в соціальній системі: серед рідних, друзів і знайомих.
Здатність слідувати правилам
Нове життя, що включає в себе школу, навчання, привносить свої корективи у вигляді необхідності слідувати певній системі правил. У розпал кризи це може стати головною проблемою, але зарахунок цього і відбувається навчання дитини. Правила тепер є частиною її об'єктивної реальності і їм потрібно слідувати.
Як допомогти впоратися?
Природно, коли причини кризи розкладені по поличках і з'являється розуміння того, чому вона взагалі з'явилася, перед мамами і татами постає інше питання: як зробити так, щоб і дитині було простіше це пережити, і всій родині? У нас є кілька рекомендацій для мудрих дорослих:
НІ!
- уникайте зайвого тиску на дитину, не примушуйте її;
- відкиньте гіперопіку: не варто намагатися підстелитиїй соломку на кожному розі;
- гуртки та секції - це, звичайно, добре, але і перевантажувати ними дитину, яка щойно пішла в перший клас, не варто;
- навіть якщо вам не дуже подобаються друзі вашого сина, не потрібно їх надмірно критикувати;
- НЕ висміюйте сина або дочку за помилки;
- важливо розвивати в дитині самостійність, але і ігнорувати її шкільні проблеми повністю не варто: зараз її, як ніколи важлива ваша підтримка;
- порівнювати своїх дітей з кимось іншим- не можна;
- не висловлюватись негативно про школу і вчителів, тому що для дитини зараз вкрай важливо знайти авторитет в особі когось із дорослих (ну, крім вас самих, звичайно ж);
- ніяких фізичних покарань!
- не перевантажуйте першокласника відповідальністю і серйозними розмовами про настання «дорослості».
ТАК!
- намагайтеся проводити якомога більше часу разом;
- не соромтеся висловлювати своєму підростаючому чоловічкові любов і підтримку;
- дозвольте дитині самій вирішувати виникаючі проблеми в тих випадках, коли це в її силах, ну або хоча б намагатися;
- приймайте її індивідуальність;
- допомагайте підтримувати і набувати впевненості в собі - вона її ще стане в нагоді в житті не раз;
- обговорюйте найрізноманітніші теми;
- вмійте з повагою вислухати дитину, не перебиваючи і не затикаючи її власною думкою;
- залишайте їй час для ігор: хоч вона і росте, але все ще дитина;
- розділіть з нею моменти веселощів;
- не відмовляйте в допомозі з домашніми завданнями, але тільки тоді, коли вона сама вас про це попросить.
