Напевно, немає на світі батьків, яким не знайоме почуття образи на власну дитину. Часом і привід дрібний: забув привітати з днем народження, вчасно не прийшов додому, не так відповів і т.д. Образа на дітей народжується часом раптово, а триває все життя. І якщо, образившись на сусіда чи колегу по роботі, можна замаскувати проблему чи намагатися не помічати її, то з родиною так не вийде. Давайте розбиратися, як бути і що робити із цим почуттям?
Чому ви ображаєтесь на дитину?
Що таке образа? Це один із способів психологічного захисту від негативних переживань, викликаних поведінкою іншої людини. Тобто, як тільки поведінка дитини не збігається з батьківськими очікуваннями, вони одразу ж ображаються:
- мама не виявляє гнів і не лає сина чи доньку, а «грає в образу»;
- так батьки заспокоюються та отримують можливість перевести дух – тут головне вчасно зупинитися і не посилити ситуацію;
- почуття невдячності, сорому перед іншими людьми, зачеплена гординя;
- інші уявлення з боку батьків про дорослішання дитини, одностороння думка, що та «робить все не так».
Іноді очікування безпідставні, тоді запитайте: чому ви чекали саме цього від сина чи дочки? Отримана відповідь, можливо, розкриє проблеми особистого характеру.
Чи вирішить образа на дитину ваші проблеми і як вона проявляється?
Ображений перебуває у позиції жертви. Припустимо, людина впала в яму і не робить жодних дій, щоб боротися і вибратися звідти. Їй намагаються допомогти, кидають мотузку, а вона повторює як мантру: "Я бідна і нещасна", що говорить про те, що неможливо в такому стані виконати продуктивні дії.
В іншій ситуації досягнення мети виникає через викликання у співрозмовника почуття провини до «бідної та нещасної» жертви. Всім знайомі фрази: "У мене через тебе тиск підвищився/знизився!", "Я весь день на роботі, а ти навіть прибратися в квартирі не можеш!" і т.д. Такий спосіб спілкування, усвідомленого чи несвідомого, допомагає досягти бажаної мети.
Але при цьому, викликаючи у дитини почуття провини, ви мимоволі формуєте у неї емоційну залежність – постійний страх засмутити батьків, обов'язки щодо вас. Така поведінка з боку матері або батька часто призводить до втрати емоційного зв'язку з дитиною у підлітковому віці. Ставши старшим, він зробить все для того, щоб методично видаляти токсичну взаємозалежність. Співзалежний підліток виросте і стане невпевненим дорослим зі зниженою самооцінкою та над вимогливістю до себе.
Ще одна ситуація – демонстративна образа, коли мати чи батько перестають розмовляти з дитиною чи ігнорують її. Так чинять лише інфантильні дорослі, тим самим знімаючи з себе відповідальність та емоційно віддаляючись від дитини. Ну, а якщо опонент адекватно зреагує і зробить з вами також, то розпочнеться гра «хто кого перемовчить», переможців у якій не передбачається.
Звичайно, перестати ображати і ображатися ми не зможемо, але крок за кроком позбавляти себе цього почуття під силу кожному.
Як пояснити свої почуття
Починаючи розмову з дитиною, спробуйте тактовно пояснити, що її вчинки стали несподіванкою для батьків: було неприємно, слова боляче поранили, а межі дозволеного порушені. Намагайтеся не виявляти зайвих емоцій, не дорікати і не використовувати фрази загрозливого характеру, наприклад: «От якщо зі мною що трапиться, тоді дізнаєшся!», «Я тобі намагаюся допомогти, а ти?», «Через тебе у мене життя навперейми!»
Такими фразами можна остаточно зіпсувати життя дитині. І не потрібно покладати на неї відповідальність за свої вчинки та наміри. Зрештою це ваша дитина і вона саме така, тому що ви її виховували. Буде набагато краще, якщо ви почнете більше цікавитися дітьми, розуміти їхні проблеми та сподівання. Завдання дорослих – вчасно навчити, показати шляхи рятування з такої ситуації та постаратися не потрапляти до неї.
Як пробачити і не ображатися
Потрібно розуміти, що безглуздо чекати чудового випадку, коли раптом оточуючі люди почнуть вибачатися на вашу адресу. Можливо, вони навіть не підозрюють, що образили вас. Виходить, що образливість забрала роки життя, протягом яких можна було тішити близьких своєю любов'ю.
Щоб так не сталося, потрібно зрозуміти причини виникнення образи на свою дитину чи іншу людину. Якщо неможливо самостійно виявити причинно-наслідкові механізми, зверніться до психолога. Фахівець допоможе з'ясувати, що рухає батьками та сином чи дочкою, чому вони по-різному діють у рівних ситуаціях та реагують на схожі події.
Тут батьки зіштовхнуться з неприємним собі відкриттям: вони побачать свої помилки, пов'язані з вихованням дитини, те, як часом жорстко і несправедливо чинили з дітьми, як висували нездійсненні вимоги, говорили неприємні слова. Докори совісті, що прокинулися, допоможуть подивитися на нинішню поведінку дітей під іншим кутом, з розумінням, створять можливості прощати і просити прощення за свої промахи.
Зрозумівши свою таємну психіку, людина зможе простити себе сама за даремно витрачений час. І тоді невимовна радість звільнення від тривалої залежності миттєво змінить її внутрішній світ, що, безсумнівно, позначиться на світосприйнятті людини та її ставлення до життя.
Як вибачити дітей: способи скривджених
Якщо ми скривджені, то чекаємо на інші вибачення. При цьому впевнені, що саме ця умова єдина вірна, щоб позбавитися від образи. Батьки вважають, що тільки так дитина зрозуміє, хто в хаті господар, і вибачиться.
Чи швидко батьки вибачать сина чи дочку? Це залежить від того, якою мірою втілили дитячі мрії в життя, який психічний стан. Якщо ж образа нашарувалась на стрес, тоді прощення трансформується у покарання.
Які способи використовують дорослі:
- демонстрація тривалого мовчання;
- регулярні закиди за вчинене, що викликають негативні емоції та прагнення до викуплення;
- обов'язкове виконання певних домовленостей замість прощення, наприклад, навчатися на п'ятірки та четвірки, прибирати свою кімнату.
Такі методи дорослих більше нагадують емоційний шантаж, маніпулювання, що переростає у вербальний садизм.
