Українська народна казка Подніпров’я
Жили собі дві куми: одна в селі, а друга в лісі. От та кума, що у лісі, й каже:
— Прийдіть, кумасю, до мене в гості.
Зібралась кума та й пішла. Приходить до лісової хатинки, дивиться, а на тину кишки сушаться.
— Що то у вас, кумасю, на тину висить?
— Та то вал у червоне пофарбувала.
Підходять до дверей, а там клямка з людських пальців. Здогадалася гостя, що тут щось не так, та й серед ночі заховалась під піч.
Аж тут до куми стали приходити гості з награбованим добром, з обрубаними пальцями в перснях. Стала хазяйка в печі топити, а гостя під піччю співати:
— І кури сплять, і гуси сплять, тільки моя кума не спить, білі ручки обварює, золоті персні знімає.
А хазяйка до неї:
— Їм-їм і тебе з’їм.
Як кинеться гостя з-під печі та й тікати у село. Злодії-убивці за нею.
А тут люди з села вибігли та й половили всіх бандитів.
***
Історія про Леоніда
Якось раз Леонід пішов на блошиний ринок і побачив там красиву ляльку. Він дуже хотів подарувати її сестрі, але коштувала лялька дорого. У Леоніда бракувало грошей. Тоді хлопчик вирішив вкрасти ляльку. Він акуратно підкрався до прилавка. Старенька бабуся, яка стояла поруч, нібито прочитала його думки.
- Ніколи не бери чуже, - сказала вона Леоніду. - Інакше не буде щастя тобі.
Але Леонід подумав про те, що ляльці буде краще жити разом з ним і його сестрою. Адже у них вдома красиво і затишно, а в цьому магазині шумно і тісно. А продавець навіть не помітить втрати. Тому хлопчик непомітно взяв з прилавка ляльку і швидко втік.
Леонід подарував ляльку сестрі Тамарі. Дівчинка була дуже рада подарунку. Вона ходила з лялькою в садок і вкладала спати поруч з собою. Ось тільки дуже скоро в будинку стали відбуватися дивні речі. Вночі могло включитися світло і телевізор. Раптово почати литися вода з крана. Якось раз Тамара пішла в туалет, а коли повернулася, побачила, що всі іграшки в її кімнаті розкидані.
- Це ти зробив? - запитала дівчинка брата
- Не я. Але здається я здогадуюся, хто це зробив.
Леонід розповів сестрі, як отримав ляльку.
- Який жах! Тепер вона буде мстити нам, адже нудьгує за своїм господарем.
- Але чому їй не подобається у нас? Ти ж класна господиня!
- Це все-одно що взяти тебе і перенести в іншу сім'ю! Так не можна робити! Яка різниця гірше в нас або краще. Ти відірвав ляльку від улюбленого господаря-продавця. Тепер вона буде мстити тобі.
Леонід пообіцяв віднести вранці ляльку назад. Але прокинувся він не в себе вдома. В чужому ліжку і в чужій кімнаті, де було багато красивих дорогих іграшок. Леонід вийшов з кімнати і побачив чоловіка і жінку, які сиділи за великим столом.
- Синку, йди снідати.
- Але я не ваш син.
- Наш. Ми вирішили, що в нашій родині тобі буде краще. Адже у нас є багато дорогих іграшок, гарний одяг, ми подаруємо тобі дорогий телефон.
- Але я не хочу всього цього. Я люблю своїх маму і тата.
- Ти просто не розумієш, як добре жити з нами!
Хлопчик дуже злякався і вискочив з будинку. Він довго біг і намагався знайти свою вулицю, але зрозумів, що знаходиться в іншому місті. Як же знайти дорогу додому?
Раптом Леонід побачив стареньку бабусю, яка говорила з ним в магазині. У цьому незнайомому місті, він нарешті-то зустрів хоча б одне знайоме обличчя.
- Доброго дня! Підкажіть, як дістатися до міста Харкова? Ми з вами зустрічалися там в магазині на блошиному ринку.
- Ех, це ти хлопчик. Ніяк. Ніяк тобі тепер не дістатися до цього міста. Адже ти взяв чуже у продавця. Тепер і тебе також взяло у свій полон місто під назвою Справедливість. Ти будеш жити тут вічно. У чужій сім'ї, в чужому місті, на чужій вулиці. І все тут буде краще, ніж у твоїєму колишньому житті. Але все завжди буде залишатися чужим для тебе. І не будеш щастя.
Леонід дуже злякався і вирішив втікти з міста. Він біг весь день, розуміючи, колись він опиниться за містом і зможе врятуватися. Але дома, машини, магазини не закінчувалися. Здавалося, хлопчик біжить по колу, як хом'як. І ніколи не вибіжить з цієї пастки.
Дуже страшні історії на ніч могли б трапитися з Леонідом, якби він продовжував бігти далі в чужому місті. Але він, на щастя, прокинувся. Виявилося, що йому все наснилося. Вранці хлопчик відразу ж пішов на блошиний ринок і повернув ляльку. Він попросив пробачення у продавця і пообіцяв більше ніколи не брати чуже.
***
Вовкулака
Давно-давно любив хлопець дівчину. Але женився на другій, а про першу, до якої ходив і кохав, забув.
От перед весіллям мати першої дівчини, зустрівши цього хлопця, каже:
— Ходімо до мене, ти все одно женишся, може, й колись навідаєшся до нас.
— Гаразд, — відповів він.
От приходь він у хату і, як годиться, сідає за стіл. А мати його запитує:
— Що це в тебе?
— Перстень, — відказує хлопець.
— Візьми мій, бачиш який він гарний. — сказала мати.
Хлопець одягнув того персня, що дала йому мати дівчини, а свого скинув. І тільки він його скинув, відразу перетворився на вовкулаку. І побіг у ліс.
Пройшло три роки його життя у лісі. Одного разу він разом з вовками забіг у своє село. Вовки залізли у хлів до одного діда і з’їли коня. Наївшись м’яса, всі вовки побігли в ліс, а вовкулака заліз в жолоб, сів і плаче.
До хліва зайшов хлопчик. Він побачив, що немає коня. Раптом почув вовчий плач. Він швидко побіг до хати і сказав:
— Дідусю, дідусю, у нас вовки коня з’їли і я бачив одного вовка, який гірко плаче.
Дідусь щось кілька хвилин роздумував, а тоді й каже:
— То не вовк, то вовкулака. Веди його сюди.
Коли внук привів його, дідусь глянув на нього. Він був худий, подряпаний.
Тоді дідусь взяв свою нагайку і вдарив вовкулаку три рази. Він зразу ж перетворився на хлопця.
Дідусь нагодував хлопця, дав новий одяг і розпитав у нього, як це, сталось. Він розповів про те, як було і як мати помстилася за свою дочку.
— То вона за дочку покарала тебе, — сказав дідусь, — а тепер дивись, коли вийде дівчина брати воду, вдар її три рази цією нагайкою.
Хлопець дочекався поки дівчина прийшла брати воду. Коли вона побачила хлопця, то запитала його:
— Ти вже не вовкулака?
— А скільки мені ним бути. Своє покарання я вже відбув. Тепер уже твоя черга.
Він вдарив дівчину тричі нагайкою і вона стала вовчицею. Пустила відра і побігла в ліси.
***
10 чopниx тpoянд
Пo cycідcтвy з oднією дівчинкoю жилa нeпpиємнa тa злa жінкa. Дівчинкa її пoбoювaлacя і нe любилa, зa щo чacтo мaмa тa тaтo її лaяли, кaжyчи, щo тaк нe мoжнa, і нacпpaвді їxня cycідкa xopoшa.
Якocь, кoли y мaми бyв дeнь нapoджeння, cycідкa піднecлa їй дecять чopниx тpoянд. Вcі, звичaйнo, здивyвaлиcя тaкoмy пpeзeнтy, aлe тpoянди нe викинyли тa пocтaвили y вaзy y дитячій кімнaті.
Опівнoчі з вaзи з квітaми виcyнyлacь pyкa і пoчaлa дyшити дитинy. Нa щacтя, дівчинкa змoглa виpвaтиcя і пpибіглa дo мaми тa тaтa. Вoнa їм вce poзпoвілa, пpoтe бaтьки їй нe пoвіpили. Нacтyпнoї нoчі іcтopія з pyкoю пoвтopилacя. Алe дівчинкa знoвy змoглa вpятyвaтиcь.
Тpeтьoї нoчі дівчинкa пepeд cнoм зaкoтилa іcтepикy і cкaзaлa, щo відмoвляєтьcя cпaти oднa. Тoді тaтo виpішив лягти y її кімнaті. О 12-й гoдині нoчі з вaзи знoвy витягнyлacя pyкa і cпpoбyвaлa cxoпити дівчинкy зa гopлo. Тaтo, пoбaчивши цe cxoпивcя, пoбіг нa кyxню зa нoжeм і відpyбaв нa pyці мізинeць. Піcля чoгo pyкa зниклa.
Вpaнці бaтьки пішли викидaти бyкeт і зycтpіли cycідкy. У жінки бyлa пepeбинтoвaнa pyкa. Пoбaчивши цe, вoни зpoзyміли.
***
Пpoкляті cкapби
Під чac війни y підвaлі oднoгo бyдинкy cxoвaли cкapби. Люди дізнaлиcя пpo цe і дyжe xoтіли їx знaйти, щoб пpивлacнити coбі. Пpoтe бaгaтo xтo з бaжaючиx oзoлoтитиcя, пoтpaпивши дo підвaлy, бeзcліднo зникaли. Дeкількoм вдaлocя вибpaтиcя живими, aлe піcля цьoгo вoни пoвніcтю втpaтили poзyм. Дізнaтиcя від ниx, щo cтaлocя нacпpaвді, бyлo нeмoжливo.
Двoє двopoвиx xлoпчиків тeж виpішили виpyшити нa пoшyки кoштoвнocтeй. Пpиxoпили вoни з coбoю ліxтapик і пoлізли y тeмний підвaл. Дoвгo вoни тaм тинялиcя, пoки нe нaтpaпили нa чopні двepі. Відкpивши її, вoни пoтpaпили y дивнe міcцe. У кімнaті вce бyлo вcипaнe зoлoтoм, a нa підлoзі лeжaли cкeлeти людeй. Хлoпчики зaxoтіли втeкти, aлe двepі зaклинилo. Вoни з жaxoм пoчaли бити пo двepяx і кликaти нa дoпoмoгy.
Хлoпчики poзплaкaлиcя і пoчaли пpocити нeвидимoгo cпівpoзмoвникa, щoби він їx відпycтив. Пoклялиcя йoмy, щo більшe нікoли нe xoдитимyть дo підвaлy і нікoмy нічoгo нe poзкaжyть.
Хлoпцям вдaлocя вибpaтиcя з підвaлy, який нacтyпнoгo дня зaтoпилo вoдoю. Свoю клятвy вoни дoтpимaлиcя і нікoмy нe poзпoвіли пpo тe, щo з ними cтaлocя.
***
Пpимapa пpибиpaльниці
В oдній із шкіл пpaцювaлa пpибиpaльниця. Вoнa бyлa дyжe cтapeнькa, і oднoгo paзy пoмepлa. Один із yчнів пpиніc бaлoнчик із чepвoнoю фapбoю тa нaпиcaв нa cтіні шкoли нaзвy cвoгo yлюблeнoгo мyзичнoгo гypтy.
Пpийшoвши дo шкoли нacтyпнoгo дня, він xoтів пoдивитиcя нa нaпиc, aлe пoбaчив, щo він зник. Він здивyвaвcя, xтo б міг її cтepти, aджe пpибиpaльниця пoмepлa, і пoки щo нa її міcцe нікoгo нe взяли. Взяв він y pyки бaлoнчик і знoвy нaпиcaв нaзвy aнcaмблю.
Опівнoчі він пpoкинyвcя від якoгocь дивнoгo звyкy. Рoзплющивши oчі, він пoбaчив пepeд coбoю пpимapy пpибиpaльниці. Вoнa нaxилилacя дo ньoгo і cкaзaлa: «Якщo ти й нaдaлі бyдyвaтимeш cтіни, я зaбepy тeбe з coбoю. Ти бyдeш xoдити зі мнoю пo цвинтapі, і пpaти пилюкy з мoгил і xpecтів». Більшe xлoпчик нe xyлігaнив.
***
Лялька у чорній сукні
Одній дівчинці мати забороняла купувати ляльок у чорних сукнях. Якось пішла дівчинка в магазин купувати собі ляльку. Всі ляльки були страшні, тільки одна гарна, але вона була у чорній сукні. Дівчинка її купила та принесла додому.
Увечері вона поклала її в ліжко і лягла з нею спати. Вночі мати почула крик дівчинки. Вона пішла до неї в кімнату і побачила, що дівчинки нема на ліжку. Мати зазирнула під ліжко, а там лялька у чорній сукні була з обличчям цієї дівчинки.
***
Старухине піаніно
Жили-були мати, батько, син та дочка. Дочка каже:
— Мамо, купи мені піаніно.
Мати купила їй дуже старе піаніно в магазині в однієї старої старої. Вона вночі почала грати. Грає, і з нього руки тягнуться і хочуть задушити дівчинку.
Наступного дня став брат грати. Руки з'явилися, і теж намагалися задушити хлопчика.
За день батько став піаніно розбирати. Розібрав, а там руки висять. Батько їх зламав та викинув. Закрив піаніно та вирішили вони його повернути до магазину. Прийшли віддавати, і раптом бачать — там стара, продавець — без рук сидить.
***
Пікова дама
Три дівчинки викликали Пікову Даму. Налили у склянку води та поклали дзеркало. Витягли дзеркало і сказали:
- З'явись, Пікова Дамо!
О дванадцятій годині ночі дівчинки чують скрип та кроки. Дівчинка, яка навчалася у першому класі, вийшла подивитися. Її довго не було. Інша, яка була в підготовчій групі, теж побігла подивитися. Її також довго не було. А інша, яка у старшій групі була, злякалася та залізла під ліжко.
Вранці прийшла мама, бачить, що друга дівчинка лежить у ванній кімнаті. У неї було три чорні цятки на шиї. А першої не знайшли. Через три дні і знайшли ту дівчинку у підвалі. Вона вже була мертвою. У неї теж було три чорні цятки на шиї.
Дівчатка викликали Пікову Даму. І якщо вода завирує, то вона з'явиться. І вода завирувала. Вона з'явилась. Щоб вона зникла, треба було кинути на підлогу дзеркало. А вони цього не знали.
***
Фотографія з колодязя
В одній пустелі йшла експедиція. І раптом на шляху — колодязь. Одного геолога вирішили опустити туди. Його довго опускали, раптом він дико закричав і засмикався.
Коли його дістали, він був мертвий і сивий. Тоді замість нього опустили фотоапарат. Фотоапарат щось сфотографував.
Ось почали виявляти плівку. Проявник глянув на неї, страшенно закричав і помер. Його помічник здогадався спалити фотографію, не заглядаючи до неї. Він зрозумів, що ця фотографія може занапастити сотні людей.
Так ніхто й не дізнався, що ж було там, у цій пустельній криниці.
***
Відбиток килима
Якось дівчинка пішла гуляти і додому більше не повернулася. Батьки не знаходили собі місця. Ніхто не міг знайти дівчинку.
У підвалі одного будинку вночі піднявся жахливий гавкіт собак. Люди спустилися до підвалу і побачили на підлозі частини людського тіла. Це була та сама дівчинка.
Її вбив один ненормальний хлопець, котрий працював на м'ясокомбінаті. Його б не знайшли, якби не одна обставина. Коли дівчинка вмирала, вона все дивилася на новий яскравий килим, що висів у кімнаті хлопця, він і відбився в її очах. А в міліції перефотографували цей знімок та збільшили. Такий килим був тільки у божевільного.
***
Невидима машина
Позавчора ввечері я повертався додому з роботи. Підходячи до свого під'їзду, я почув рівний гул автомобільного двигуна і озирнувся на звук. Гул став чутнішим, ніби машина виїхала з-за повороту.
Але що було цікаво, я нікого не бачив, а тільки чув гул наближення машини. Шурхаючи шинами, вона проїхала повз, зовсім поруч зі мною. Вона під'їхала до мого під'їзду. Зупинилася. Раптом у моєму під'їзді відчинилися двері, але з них ніхто не вийшов.
Тільки почулися голоси, чиїсь вигуки та сміх. Я ще раз озирнувся на всі боки, але нікого не побачив. Мені стало якось не по собі.
Несподівано хтось з великою силою грюкнув автомобільними дверцятами невидимої машини. Я почув, як шурхотіли шини по асфальту, і звуки стали стихати, віддаляючись від мене. Я довго стояв і дивився в той бік, куди сплив таємничий звук.
***
Нічого собі рибалка!
Цей випадок стався зі мною та з батьком на риболовлі. Як завжди, у вихідні ми з батьком зібралися на рибалку. Взяли снасті, наживку і, що з собою поїсти. Погода стояла чудова, ніби створена для риболовлі. Підійшли до річки, розклалися.
Приготували снасті та закинули вудки у річку. Клювання стояв не дуже. Батько сказав, що піде швидко окупнеться, бо було дуже спекотно. Я залишився далі продовжувати ловити рибу. Буквально як батько пішов, у мене різко клюнуло, і поплавок пішов під воду. Я потяг на себе, але якась сила потягла мене з вудкою до річки.
Я подумав, що це сом. Почав чинити опір, було шкода втрачати вудку. Мене майже засмоктало в річку до пояса, вирішив випустити вудку з рук, як раптом ця сила різко відпустила волосінь, і я впав у воду. Я хотів швидко підвестись, але хтось обхопив мене за ноги і потягнув на дно.
Ось це була сила, мене як якусь тріску тягло вниз. Я закричав і почав марно чинити опір. І тут почув голос батька: "Синку давай руку". Батько стрибнув до мене і схопив мене за руку. Але йому не вдалося мене витягти, дуже сильною була та сила, яка тягла моє тіло. Тоді він швидко виплив на берег, узяв із пакета ніж і кинувся знову до річки.
Він підплив до мене. Вийняв з рота ножа, переклав його в праву руку і пірнув. Біля моїх ніг відбувалася справжня битва. Через п'ять секунд я відчув як звільнилися мої ноги. Ще минуло секунди зо три, і виринув батько з порізаною рукою. Тепер на берег я вже тягнув батька. Коли ми підпливли до берега і вийшли на нього, батько показав мені, що в нього залишилося в руці. Це був липкий шматок якоїсь тварини, не схожий на жодну рибу.
Від цього шматка так тягнуло смердю, що було враження, що ця тварюка живе в каналізації. Я допоміг батькові перев'язати рану і ми почали збиратися додому. Раптом ми почули вирування води.
Ми з батьком побігли подалі від води і сховалися в якійсь ямі. Ми підняли голови, щоб подивитися що там твориться. Ви не повірите, ми побачили велику черепаху. Вона була довжиною десь метрів зо три. У місце рук та ніг у неї були щупальця. З одного щупальця випливала біла рідина, це, мабуть, постарався батько, коли рятував мене. Вона підпливла ближче до берега і почала дивитись на нас. Це все тривало секунд тридцять. Потім вона різко закричала, обернулася до нас спиною і пішла під воду. І настала тиша. Ми з батьком кинулися тікати додому.
Ніхто нам, звичайно, не повірив. Той шматок, який відрізав батько у цієї тварюки, ми поспіхом втратили. Доказів у нас не було. Ось така вийшла цікава рибалка.
***
Руки з картини
Донька з татом вирішили подарувати мамі на день народження картину. Прийшли в магазин і запитують:
- Маєте картини?
- Ні, скінчилися.
Пішли до іншого магазину – там теж немає. Пішли до третього, питають:
- Картини є?
- Ні, щойно скінчилися.
Вони засмутилися і зібралися йти. Але касирка їм каже:
— Зачекайте! У мене в підсобці є ще одна. Я її залишила для себе. Ходімо, побачимо, може сподобається і собі візьмете.
Картина їм сподобалася. Вони її взяли та віднесли, повісили на стіну. Вночі мати, яка спала в кімнаті, де висіла картина, відчула чийсь дотик. Вона, злякавшись, закричала й увімкнула світло в кімнаті. Побачивши руки, що стирчать з картини, мама покликала чоловіка, і вони разом відрубали руки у картини. Наступного дня вони пішли до бабці, і всі їй розповіли. Вона їм каже:
— Віддайте картину тому, хто вам її продав і перехрестіть ту людину.
Батько пішов у той магазин і побачив, що у тієї касирки руки перев'язані. Батько жбурнув у неї картиною і перехрестив її. Касирка заверещала і втекла в підсобку. На цьому все скінчилося.
***
Криваві цифри
В одній школі був старий двір. Якось прийшов до нього гуляти 4 «А» клас. Вчитель не дозволяв далеко від нього йти, не пояснюючи причин. Але дві дівчинки та два хлопчики змогли втекти вглиб двору. Оскільки подвір'я було величезне, вчитель нічого не помітив.
Діти прослизнули в темний куточок двору і побачили чорні двері. На двері були написані криваві цифри 485 та 656. Діти спробували відчинити двері і вони піддалися. Вони увійшли до страшної кімнати і побачили жахливе видовище. Скрізь у кімнаті валялися кістки та черепи. Раптом двері зачинилися. А на дверях з'явилися цифри 487 та 658, з яких лилася кров.
____________
Нагадаємо, раніше ми розповідали, чому дітям подобаються страшні історіі...
