Іноді перед батьками постає питання: як навчити дітей дружити з однолітками? Воно з'являється тоді, коли вони бачать веселі зграйки дітей, які граються в пісочниці або бігають по двору. В цей час їх малюк стоїть осторонь і чи то соромиться, чи то боїться підійти до однолітків. На жаль, серед дітей є «ізгої», яких дражнять, не хочуть з ними грати, ділитися іграшками.
Але спілкування і дружба з однолітками потрібні будь-якій дитині. Граючи з ровесниками у дворі чи дитячому садку, діти вчаться конфліктувати, шукати вирішення проблеми, грати в цікаві ігри, розвиватися. У цей час вони «репетирують» свою майбутню поведінку в суспільстві. І якщо взаємини з іншими дітьми не складаються, то в дорослому житті дитині доведеться непросто. Чому ж дитина виявляється «білою вороною» в колективі? І що робити, щоб допомогти їй навчитися дружити?
Чому виникають проблеми при спілкуванні: правила дружби дітей
У житті кожної дитини настає момент, коли вона «відривається» від батьків і починає шукати контакт з іншими дітьми. Її взаємини складаються на основі тих навичок спілкування, якими вона володіє на даний момент, тобто тих, які вона отримала, спілкуючись з батьками.
У психології є поняття руху всередину і назовні, яке безпосередньо пов'язане з психологічними потребами людини.
Рух назовні являє собою агресивні потреби, пов'язані з виходом з внутрішнього світу в зовнішній. Вони необхідні для захисту власного особистого простору і завоювання нових територій, розширення можливостей, отримання навичок. Людина може виражати агресію, але в коректній формі. Якщо дівчинка б'є сусіда по пісочниці совком по обличчю - це не найкращий спосіб вираження потреби.
Людина повинна вміти проявляти свої агресивні потреби. Коли цей навик у неї відсутній, енергія залишається всередині і на неї чекають два шляхи. Або вона починає випускати її, виявляючи гнів. Або вона накопичується і призводить до хронічних хвороб, незадоволеності собою і долею.
При русі всередину людина отримує щось хороше, що їй необхідно.
Що це може бути? Наприклад, любов. Її потрібно вміти приймати, а для цього впускати в себе і приймати іншу людину.
У процесі спілкування дитина вчиться випускати емоції, впускати в свій внутрішній світ інших людей. Або, навпаки, закриватися від них. Для неї важливо навчитись як приймати любов і захоплення, так і вміти постояти за себе. Згодом вона повинна зрозуміти, коли відкриватись і впускати когось чи щось, а коли ні.
У 3-4 роки, починаючи спілкуватися з однолітками, вона вже має навички спілкування, які винесла з сім'ї: «роби як я хочу» або «давай зробимо разом».
Чому дитина не вміє спілкуватися з однолітками
На жаль, багато проблем, які виникають у дітей на перших етапах спілкування з однолітками, йдуть із сім'ї. Існує кілька основних сценаріїв, які заважають дітям налагодити дружбу з однолітками.
1. Ти ще маленький. Ми все зробимо за тебе. Сценарій гіперопіки і підвищеного захисту. Незалежно від того 2 роки дитині або 20 років, Батьки прагнуть контролювати кожен її крок. Малюк намагається застебнути ґудзик - мама кидається на допомогу: «Давай я, у тебе ще не вийде». Хоче самостійно познайомитися з сусідським хлопчиком, мама тут же «приходить на допомогу» і вчить як краще подружитися. Причому такі мами вважають нормальним робити зауваження і іншим дітям, якщо думають, що вони образили їх чадо. Тут матусі здатні влаштувати справжній скандал. Питається, чи виникне у дітей бажання грати з «маминою» дитиною. Ні вони не хочуть, щоб чужа мама лізла в їхні ігри і вчила що і як робити.
2. Тільки мама зрозуміє тебе і допоможе тобі. При цьому сценарії дитині постійно нав'язується думка, що вона потрібна тільки мамі, бабусі і найближчим людям. Решта світу ворожий, його потрібно боятися і не довіряти стороннім людям. Малюкові важко завести друзів в світі, де він нікому не потрібен. Він не впевнений у собі, боїться, що його скривдять і відштовхнуть. Одночасно йому важко обходитися без батьків, до яких він дуже прив'язаний. Адаптація в колективі для нього складне завдання.
3. Ти супер! Куди до тебе іншим дітям! "Сценарій, за яким малюк вважається особливим теж боляче по ньому б'є. Раз він особливий, то всі повинні йому підкорятися або, в крайньому разі, бачити його перевагу. Тільки ось діти, що граються в пісочниці, чомусь не бажають бачити його «особливість», а відмовляються з ним гратись.
4. Нам ніколи, пограй сам. При такому сценарії малюк почуває себе зайвим, непотрібним. Якщо у батьків є більш важливі справи, ніж у нього, то й іншим людям він не цікавий. Така дитина, спілкуючись з дітьми, часто виконує роль жертви. Але можлива й інша реакція. Не отримуючи увагу батьків, вона з усіх сил буде привертати увагу однолітків, виявляючи агресію. Наприклад, зав'язуючи бійки або відбираючи іграшки.
Що у дитини проблеми в спілкуванні батьки можуть помітити досить швидко.
Ось основні причини, за якими їй важко спілкуватися.
- Дитина занадто агресивна, говорить грубі слова, часто б'ється;
- Дитина прагне брехати, завдяки чому отримує увагу і одночасно перевіряє як далеко їй дозволять зайти;
- Дитина гіперактивна, їй важко доробляти розпочате і сидіти на одному місці;
- Дитина відмовляється від їжі, намагається, щоб на неї звернули увагу.
Є й інші "дрібниці", які не так очевидні, але говорять про проблеми в комунікації. Коли дитина не рада піти познайомитися з однолітком реагує відмовою і сльозами, не запрошує дітей додому і не ходить в гості, відмовляється йти в дитячий сад - вона не вміє спілкуватися.
У будь-якому випадку - це тривожні сигнали, ігнорування яких в кінцевому рахунку призведе до серйозних проблем. Малюк хоче мати друзів, а інші діти з якихось причин його не приймають
Як навчити дитину спілкуватися з однолітками
Уміння дружити - якість, яка необхідна будь-якій дитині і дорослому. Важливо навчити дитину розуміти, що в іншої людини можуть бути інші погляди і інші потреби. Відмінності роблять відносини більш яскравими і цікавими, і в них повинні бути не тільки загальні інтереси, а й розбіжності.
Доброта і привітність гарні тільки на першому етапі відносин. За ними можуть послідувати серйозні розбіжності і навіть конфлікти. Це нормально, так як всі люди різні і необхідно навчитися поважати чужі потреби, і вміти відстоювати свої.
В іншому випадку відбудеться підпорядкування чужій волі, підуть образи або почуття провини, тому що людина не виправдала чужих надій.
Щоб малюк міг нормально спілкуватися з однолітками, батькам слід самим навчитися виражати емоції, пред'являти потреби, не ігнорувати власні бажання і почуття. Тільки здатність батьків висловлювати і реалізовувати свої потреби, допоможе дитині навчитися коректно висловлювати свої бажання і прагнення. Батьки стають для своїх дітей своєрідним «тренажером», завдяки якому малюк вчиться захищатися і просити про допомогу, коли це необхідно.
Якщо дитина виросла в родині, де у батьків багато друзів, а в будинку часто бувають гості, як правило, вона росте відкритою і товариською. Але ніколи не буде зайвим розповісти про те, що таке дружба, як ви допомагаєте друзям або вони допомагають вам.
Дитина любить співати, малювати, їй подобаються танці або футбол? Тоді варто її записати в секцію або дитячу студію, де вона зустріне дітей з такими ж інтересами і їй легше буде знайти друзів.
Поговоріть з дитиною, дізнайтеся чи її влаштовують стосунки з однолітками, що вона хотіла б змінити. Підкажіть їй, що друзі:
- завжди говорять правду, навіть якщо вона неприємна;
- прощають, навіть якщо ти винен;
- приймають, незважаючи на недоліки.
Дитині необхідно показати різні моделі поведінки, які допоможуть їй знайти друзів, зберегти дружбу і не втратити своє «я». Адже діти не люблять тих, хто занадто зарозумілий, але і не поважають тих, хто не може за себе постояти. Їх стосунки з однолітками будуть випливати з відносин з вами. Адже до 4 років діти, граючи, повторюють в тій чи іншій мірі дії батьків, і лише до 5-6 років ускладнюють гру.
У цьому віці вони починають цінувати оригінальність, вміння запропонувати щось неординарне. Тому допоможіть знайти дитині нову гру або внести зміни в стару. Нехай вона трохи виділиться. Діти молодшого шкільного віку це цінують. Але з іншого боку не заважайте їм бути схожими на інших.
Якщо дитина «як усі», то їй легше знаходити спільну мову з однокласниками. Але, головне, дайте відчути малюку і, що він любимий і що ви поважаєте його потреби і бажання.
Що робити, якщо дитина не вміє спілкуватися з однолітками
Якщо ви бачите, що дитині з якихось причин важко спілкуватися з ровесниками, не ігноруйте проблему, не пускайте ситуацію на самоплив. Крім особистого прикладу, зробіть кілька кроків, які допоможуть вашій дитині знайти друзів.
- Більше бувайте з малюком там, де граються діти, ходіть в гості в сім'ї з дітьми. Запрошуйте дітей до себе додому.
- Запишіть малюка в студію або секцію. Тоді він не тільки зможе розширити кругозір, йому буде про що розповісти одноліткам.
- Не обговорюйте дитину або її друзів. Оцінювати можна лише вчинки, а не людину.
- Шукайте у дитини загальні риси, які є у інших дітей. Ні в якому разі не протиставляйте його іншим, навіть якщо ваш син дуже вихований, і талановитий. Краще скажіть щось на кшталт: "Бачиш, який веселий хлопчик. Він любить сміятися як ти ".
- Тримайтеся трохи в стороні. Нехай діти граються і вчаться вирішувати проблеми самі. Тільки якщо вони збираються битися або, наприклад, запалити багаття, тоді скажіть своє доросле слово.
- Більше говоріть з дитиною про дружбу. Подивіться мультфільми про друзів, почитайте казки, або складіть казку самі, поклавши в її основу ситуацію, яку переживає малюк. Розкажіть про своїх друзів і дайте зрозуміти дитині, що вона хороша і гідна дружби.
Особливу увагу приділіть дитині, якщо вона замкнута або сором'язлива. Навчіть її знайомитися. Чим більше буде знайомих дітей її оточувати, тим легше їй зустріти справжнього друга. Нехай вона пробує дружити з різними дітьми, в тому числі і з поганими, вчиться розбиратися в людях.
Дружба важлива для дітей, і необхідно допомогти їм навчитися заводити друзів і підтримувати з ними відносини. Дитина повинна розуміти, що інша людина - це інший світ. Вона повинна вміти рахуватися з бажаннями і потребами друзів, але і вміти відстоювати свої інтереси.
Якщо з якихось причин дитина відчуває труднощі в спілкуванні, почніть насамперед з себе і своїх відносин з нею. Можливо, ви її занадто опікуєте або вона отримує недостатньо уваги. Більше бувайте з малюком в тих місцях, де граються діти, запрошуйте додому маленьких гостей. Нехай ваш малюк почуває, що він потрібен і з ним цікаво.
