Бути найкращим у класі, займати лише перші місця та ніколи не помилятися — здавалося б, не найгірші навички для учня. А що робити з ними після школи, коли вони не дають спокійно існувати та змушують займатися досягаторством у всіх сферах життя? Розбираємось, що таке синдром відмінника, звідки він береться і як з ним попрощатися.
Що таке синдром відмінника
Важливо розуміти, що відмінники та діти із синдромом відмінника — не одне й те саме. Дитина може вчитися тільки на п'ятірки, з легкістю освоювати шкільну програму та працелюбно добиватися високих результатів. При цьому у неї необов'язково буде синдром відмінника — вона уміє отримувати досвід із невдач та вирішувати складні проблеми.
Це нездорове прагнення бути найкращим у тому, що робиш, та неприйняття недосконалості в собі та інших. Воно може поширюватися на деякі або відразу на всі сфери життя, коли людина починає вимагати від себе багато чого.
Важливо зрозуміти різницю між прагненням до успіху та болючим перфекціонізмом: перше необхідне для особистого та професійного розвитку, а друге відірвано від реальних можливостей та цілей людини.
Ось простий приклад: саме собою прагнення досягти успіхів у плаванні, малюванні, англійській, математиці та фізиці - це чудово. Але бажання здобути перші місця на всіх цих олімпіадах та змаганнях — перфекціонізм, який вимотує дитину та відіб'є будь-яке бажання досягати успіхів у майбутньому.
Чому синдром відмінника - це погано
Якщо дитина навчається відмінно і приносить додому лише золоті медалі, то в чому проблема?
Синдром відмінника справді може бути соціально схвалюваним на перший погляд. Але якщо дивитися глибше, він змушує дитину отримувати виключно п'ятірки — будь-яка четвірка і трійка призводить до сильного розладу.
Синдром відмінника загалом багато в чому залежить від оцінок. Надмірно концентруючись на них, дитина може ігнорувати решту сфер життя — хобі, спілкування з друзями, особливо якщо в цих сферах вже є складнощі. А вони часто виникають через відсутність досвіду вчинення та подолання помилок.
Синдром відмінника у психології
З погляду ментального здоров'я це піррова перемога: шкільний успіх дитини не виправдовується витраченими ресурсами. У його щоденнику можуть бути одні п'ятірки, але при цьому у школяра не залишається моральних і фізичних сил цікавитися чимось ще. Дитина стає залежною від схвалення і повністю втрачається, якщо не стає кращою.
Синдром відмінника проявляється у відношенні до навчання. Після школи він залишається з людиною та отримує продовження надалі. Люди з таким синдромом не вміють програвати навіть у побутових суперечках, бояться засмутити інших своїми невдачами, не вміють вирішувати проблеми і до кожної складності ставляться як до непереборної перешкоди.
Чому виникає синдром відмінника
Важко сказати, як зароджується цей психологічний комплекс у дитині. Люди можуть бути схильні до нього з різних причин:
- вимогливі батьки;
- підвищена тривожність;
- нав'язане бажання бути найкращими у класі;
- нестача схвалення;
- покарання за погані оцінки;
- підвищені вимоги до себе.
Найблагодатніший грунт для формування синдрому відмінника — установка батьків: „Дев'ятка для тебе це двійка, не смій її приносити“. Якщо помічаєте у себе прагнення робити все на 5+ і не дозволяєте відпускати ситуацію, коли це можна зробити, це впливає на появу дитини аналогічної установки.
Ознаки синдрому відмінника у дитини
Працьовитість і нездорове прагнення бути найкращим дійсно іноді складно відрізнити один від одного.
Потрібно подивитися, чи отримує дитина задоволення від процесу навчання. Якщо їй подобається робити домашні завдання, готуватися до олімпіад і ходити на уроки — ви часто бачитимете її залученою і задоволеою. За такого розкладу проблем немає.
Як визначити синдром відмінника у дитини
Ось три часті симптоми, крім стовпчиків з п'ятірок в онлайн-журналі.
- Залежність від чужої думки
Якщо самооцінка дитини надмірно залежить від того, що говорять оточуючі, варто звернути увагу. Такі діти легко втрачають впевненість у собі, почувши критику, і, навпаки, сповнюються самовпевненістю від похвали.
- Жертви заради оцінки
Синдром відмінника у підлітка не гарантує, що високі позначки досягаються чесними способами. Буває, що дитина чудово навчається у початковій школі, завойовує титул кращого учня, переходить у середні класи і стикається з труднощами у навчанні. А статус треба підтримувати і, щоби виправдати очікування, доводиться йти на будь-які жертви.
- Страх помилитися
Діти-відмінники бояться зробити щось неправильно: отримати двійку за роботу, забути відповідь на запитання або не підготуватися до уроку. Замість того, щоб навчатися на помилках, діти з синдромом відмінника сприймають кожну як кінець світу. Достатньо дев'ятки замість очікуваної дванадцятки — і дитина вже малює собі картини подальших невдач і провалів.
Як позбавитися від синдрому відмінника
Як батьки, ви можете змінити своє ставлення до академічних провалів дитини і не показувати, що вони надто важливі для вас. На своєму прикладі підтвердіть, що з невдачами можна справлятися по-іншому без переляку. Вибирайте стратегію, підходящу під ситуацію: прийняття до уваги, ігнорування, аналіз ситуації та її виправлення.
Важливо пояснити дитині, що помилятися нормально. Причому як на словах, так й на діях. Наприклад, якщо дитина отримає шість за твір, який довго писала, разом підрахуйте, скільки сил вона витратить на те, щоб виправити оцінку. Якщо це вимагатиме надто багато ресурсу, витраченого даремно, запропонуйте змиритися з оцінкою та відпустити ситуацію.
Практики, які допоможуть справлятися із синдромом відмінника:
Щоденник досягнень
До записів, у яких ви фіксуєте маленькі та великі перемоги, можна повертатися і заново мотивуватися. Люди з синдромом відмінника можуть знецінювати свої досягнення та пам'ятати тільки про невдачі. Щоденник допоможе зберегти тверезий погляд на свої успіхи.
Хобі
Концентруйтеся на улюблених заняттях та інших справах і усвідомлено перемикайтеся, коли розумієте, що займаєтеся досягаторством. Після перерви повертайтеся до завдання з усвідомленням того, що його можна вирішити не так на 110% або навіть 100%, а 80% буде цілком достатньо.
Маленькі кроки на старті
Використовуйте правило п'яти хвилин: коли відчуваєте, що не можете взятися за роботу, скажіть собі: «Я займатимуся цим рівно п'ять хвилин, а потім зможу переключитися, якщо мені буде важко». У 9 із 10 випадків це призведе до успішного старту продуктивної навчальної сесії.
Критика не до себе, а поставленим завданням
Поставте собі питання, чи важливо зараз зробити все ідеально. Навчіть себе чесно відповідати на це формулювання і виконувати деякі справи на рівні «нормально», а не «відмінно».
Пріоритизація
Вирішіть, в яких сферах вам найважливіше досягти успіху: виберіть один-два напрями розвитку і дозвольте собі бути суворими до своїх успіхів. Для інших сфер та захоплень встановіть планку, якої хочете досягти: важливо, щоб вона була реалістичною.
Головна порада - усвідомити, що оцінки не такі значні, як може здаватися, а помилятися можна і навіть потрібно (запитайте будь-якого психолога). А якщо відчуваєте, що потрібно ретельне і системне опрацювання страхів і комплексів дитини, зверніться до кваліфікованого психолога.
