Всім відомий красивий вираз «Діти - квіти життя». Але квітам потрібен догляд, якщо ми хочемо, щоб вони квітнули і тішили нас, а дітям - виховання. Вседозволеність, відсутність у дитини кордонів і відповідальності створюють серйозні проблеми в побудові містків взаєморозуміння. У дітей, які ростуть в абсолютній анархії, вважають себе з подачі батьків центром всесвіту, в дорослому житті часто виникають проблеми з соціальною адаптацією і взаємодією з іншими людьми.
Звинувачувати в цьому когось, крім себе, батькам не варто. Ми самі створюємо умови, в яких для малюка не існує «треба», а в міру його дорослішання раптом згадуємо, що в житті потрібні ще й такі якості, як відповідальність, ретельність, терпіння і старанність.
Так чому ж наші діти не готові чекати і не хочуть докладати зусиль? Ось кілька основних причин.
Можливість отримати все відразу
Прагнучи дати дитині все найкраще, забезпечити максимальний комфорт і захистити від складнощів зовнішнього світу, батьки впадають в гіперопіку. Дитині досить сказати, що вона хоче щось смачне, і мама мчить стрімголов за печивом або цукерками. Хоча цілком логічно запропонувати почекати, тому що скоро обід, і на десерт буде смачненьке. Якщо дитина занудьгувала і вимагає грати, то з імовірністю 99% вже через 5 секунд у неї в руках виявиться телефон або планшет. Адже логічніше запропонувати їй пограти з іграшками, поки мама звільниться від домашніх справ. В результаті дитина звикає отримувати все і відразу, ні про які «треба» не йдеться. Насправді, здатність відкласти задоволення нагальних бажань є розвитком дуже важливого досвіду - ефективно функціонувати в стані стресу або в критичній ситуації.
Недолік соціальної взаємодії
Все частіше батьки замінюють електронними гаджетами спілкування дитини з зовнішнім світом. Часто можна почути від молодих матусь: навіщо віддавати в дитячий сад, якщо ми з ним прекрасно справляємося вдома? А що відбувається насправді? Дитина велику частину часу проводить з гаджетами або перед телевізором. Мамі зручно, а дитина не набуває навичок спілкування та взаємодії в суспільстві.
Спілкування з однолітками має бути живим і регулярним. Це допомагає встановлювати контакти, вирішувати конфлікти і, природно, знайомитися з правилами, встановленими в суспільстві. Це перше знайомство з громадськими «треба».
Веселощі в режимі «нон-стоп»
Часто можна почути від батьків першокласників: «Ах, він у мене такий непосидючий! Ну зовсім не може висидіти навіть половину уроку! ». А це - результат того, що свого часу дитину не навчили терпінню і організованості.
Що відбувається, коли малюк втрачає інтерес до якогось заняття? Він каже мамі: «Я більше не хочу», і мама відразу ж пропонує йому інше заняття! Але іноді варто сказати: «Добре, можеш просто відпочити. Або займися тим, що тобі подобається». Це змусить дитину шукати способи себе зайняти. А якщо батьки постійно кружляють навколо і все роблять для задоволення її потреб, то такої ж поведінки вона чекає і в школі: якщо набридло слухати урок, то вчитель повинен відразу поміняти тему або взагалі відправити на зміну. Адже йому так хочеться! А коли очікування не виправдовуються, починаються проблеми з навчанням і поведінкою.
Діти правлять світом
Сучасні тенденції виховання - ні в чому не обмежувати дитину. Звідусіль тільки й чути: «Мій Саша не любить морквину», «Моя Катруся не хоче спати вдень», «Мій Олежка не хоче гратися іграшками, але він відмінно управляється з планшетом» і т. д. Звичайно, на дитину не слід сильно тиснути або застосовувати фізичні покарання, але слідуючи за бажаннями чада, батьки забувають про свій прямий обов'язок - про виховання. І не дитина повинна керувати виховним процесом! Формування здорового світогляду неможливо без відповідальності і почуття обов'язку, а значить, у вихованні обов'язково повинно бути поняття «треба».
Практичні поради:
1. Не треба боятися встановлювати рамки. Наявність певних обмежень, графіка і режиму дня - запорука того, що дитина буде рости здоровою і повноцінно розвиватися. Дитина повинна розуміти, що є час для сну, прийому їжі, ігор, прогулянок, занять, і що «справі час - потісі годину».
2. Обмежувати доступ до гаджетів, замінюючи їх спілкуванням. Найпростіше при перших же примхах дати дитині планшет, телефон або включити телевізор. Дитина, відразу отримуючи бажане, звикає, що для цього достатньо заплакати. Моментальне задоволення дитячих потреб не дає розвиватися таким важливим навичкам, як терпіння, вміння самому зайняти себе. У дитини не розвивається фантазія, вона не вміє грати самостійно, вона звикла отримувати готову розвагу, не докладаючи зусиль.
Необхідні спільні заняття. Відправляйтеся разом кататися на велосипедах або роликах, грайте всією сім'єю в настільні ігри, захопіть дитину кулінарією (діти обожнюють возитися з тістом). Такий підхід важливий і для розвитку дитини, і для формування психоемоційного зв'язку і довірчих відносин між батьками і дітьми.
3. Виховувати в дитині терпіння, вчити її чекати. Дитина повинна вміти самостійно себе займати. Дотримуйтеся наступної тактики.
Очікувати і трохи нудьгувати - це нормально. Такий стан дає перший поштовх до розвитку творчих здібностей, оскільки доводиться самому придумувати, чим зайнятися. І, звичайно, вона вибирає найбільш цікавий для себе напрямок.
Поступово намагайтеся збільшувати проміжок часу для дитини між її «я хочу» і «я отримую».
Відмовтеся від простих рішень типу гаджетів для задоволення бажань дитини.
4. Вчіть дитину виконувати монотонну роботу. Якщо дитині нецікаво виконувати якісь звичайні дії, то це зовсім не означає, що її треба від них звільнити. Так, може здатися досить нудним - розкладати свої речі по поличках або розставляти іграшки, але дитина повинна знати, що це треба робити обов'язково. Це розвиває посидючість, старанність і відповідальність, яка їй необхідна в першу чергу в школі. Можна додати елементи гри в ці заняття, урізноманітнити їх.
5. Розвивати соціальні навички. Створюйте умови для спілкування дитини з однолітками. Ніякі гаджети не замінять живого спілкування! Воно є ключовим для нормальної соціальної адаптації. У соціумі дитина швидше освоїть і значення слова «треба». Наприклад, «треба вміти ділитися з друзями», «треба грати за правилами», «треба іноді поступатися і вміти програвати» і т. д.
Реальне спілкування саме по собі змушує навіть маленького чоловічка вчитися взаємодіяти в певних рамках.
