Кожна дитина потребує контролю з боку батьків, оскільки в неї ще не сформовані кордони щодо однолітків та дорослих. Результатом недогляду може стати поламане життя підлітка – не розуміючи, що таке добре та погано, він може потрапити у біду. Але деякі батьки плутають необхідний контроль із гіперопікою, що теж не йде на користь. Перестати контролювати дитину потрібно, щоб вона стала самостійною та цілісною особистістю.
Навіщо контролювати дітей
Дитину необхідно контролювати. Але під цим мається на увазі напрям поведінки та психіки чада, здатність бути поруч та підтримувати його. Робиться це для того, щоб:
- Дитина відчувала себе у безпеці. Дивлячись на батьків, вона навчається, щоб потім застосовувати отримані навички у дорослому житті.
- Дитина усвідомлювала своє місце та роль у сім'ї. Батьки повинні розуміти, що дитина не зобов'язана доглядати їх, рятувати від поганого настрою та депресії, піклуватися про молодших сестер і братів. В іншому випадку вон рано подорослішає, втратить свою дитячу сторону особистості і просто розучиться радіти життю.
- Дитина навчилася сама себе контролювати. Дивлячись на поведінку батьків, діти повторюють їхні дії, навчаються керувати своєю поведінкою.
Тобто для повноцінного розвитку дитини та формування хорошого майбутнього контроль поведінки необхідний, але у розумних межах.
З чим батьки плутають контроль
Проблема полягає в тому, що багато батьків самі не розуміють, яким має бути здоровий контроль поведінки. Результатом стає догляд у крайнощі:
- Гіперопіка. Все робиться за дитину, за нею здійснюється стеження з боку батьків. Підліток не вчиться бути самостійним та приймати рішення. Така турбота про дитину в результаті призводить або до формування безвольності в людині або до «бунту» у спробах вирватися з-під батьківського піклування.
- Задоволення власних потреб батьків. Часто батьки намагаються отримати від дитини те, чого самі не мали у дитинстві – уваги, кохання, турботи. Через війну формуються залежні від дітей відносини.
- Бажання нав'язати свою думку дитині. Такий підхід часто призводить до того, що діти прагнуть якнайшвидше подорослішати і вийти з-під опіки батьків, щоб уникнути нав'язуваних постулатів і самостійно спробувати цікаві їй сторони життя.
- Бажання контролювати усі сторони життя дитини – коло спілкування, інтернет, додатки на телефоні, хобі. Така поведінка нечесна щодо дитини та ускладнює взаємовідносини сторін.
Здоровий контроль поведінки дитини – це турбота у тому, щоб все у його житті було гаразд, але з погляду дитини. Довіра, взаєморозуміння, чесність призведуть до того, що діти стануть впевненими в собі, сильними, при цьому стосунки з батьками будуть відкритими та довірчими.
Причини надмірного контролю
Надмірним контролем страждають зазвичай мами та бабусі, особливо якщо у них сформовані та закріплені психологічні проблеми:
- Підвищена тривожність, пов'язана з нав'язливими страхами та передчуттями.
- Недолік розуміння та кохання в дитинстві.
- Перфекціонізм батьків.
- Пошук способу самореалізації через дитину, щоб компенсувати власні невдачі.
- Почуття провини, негативні емоції.
- Боязнь дорослішання дитини та страх самотньої старості.
- Потреба уваги з боку дитини.
Гіперопікою часто страждають мами, які відчували складності під час вагітності або довго не могли зачати. Бажання дбати, оберігати та захищати – це чудово, але при зловживанні ці якості можуть призвести до нездорового формування особистості.
Різновиди гіперопіки
Усього психологи виділяють чотири типи гіперопіки:
- домінуюча – з тотальним контролем усіх вчинків дитини;
- потураюча - виконання будь-яких забаганок;
- демонстраційна – підтримка образу сім'ї у власних очах оточуючих;
- інертна – обмеження призводять до відставання у розвитку дітей.
Гіперопіка корисна тільки в умовах важкої ситуації, якщо дитина не здатна сама подбати про себе, наприклад, при хворобі або сильнішому стресі. Тоді надтурбота та тотальний контроль батьків просто потрібні.
Як зрозуміти, що дитина страждає від надмірного контролю
У міру дорослішання дитини їй все складніше стає витримувати тиск батьків та безцеремонне втручання у особисті межі. У результаті у підлітковому віці підліток починає бунтувати і чинити опір контролю, щоб робити власний вибір, думати і жити самостійно. Часто така ситуація закінчується тим, що дитина втікає з дому. Зрозуміти, що контроль перейшов до гіперопіки можна за поведінкою підлітка, в якому явно виражені:
- настороженість;
- напруженість;
- полохливість;
- відсутність віри у свої сили.
Підлітки можуть часто говорити батькам, що не бажають постійно бути під контролем, що втомилися від втручання в їхнє життя і не можуть зробити вибір. У такій ситуації дорослі повинні навчитися відпускати дитину, налагодити атмосферу довіри всередині сім'ї, почати спілкуватися без підвищених тонів та засудження, припинити чинити тиск.
Як зрозуміти, що батькі гіперопікають дитину
Щоб зрозуміти, що батьки виявляють щодо дитини гіперопіку, можна визначити основні риси дорослої, яка схильна до надмірного контролю чада:
- Дитина без відхилень не здатна обслуговувати себе на свій вік.
- Відсутність домашніх обов'язків – батьки роблять усе самі.
- Часте вживання фраз "Тобі рано! Ти ще маленький без пояснення причин."
- Занадто теплий одяг для прогулянок на вулиці – дитині некомфортно, вона потіє, рухатися незручно.
- Надмірне годування дитини.
- Проектування власних страхів на дитину.
- Спілкування з дитиною не за віком, наче він малюк.
Подібні дії не лише некомфортні для дитини, а й здатні нашкодити їй у майбутньому у процесі правильного формування особистості. Чим раніше такі недоліки будуть усунуті, тим краще.
Наслідки гіперопіки
Наслідки гіперопіки зазвичай позначаються і на підлітку, і на батьках. У дитини з'являються:
- Інфантильність.
- Невпевненість у собі.
- Егоїстичність.
- Неадекватна самооцінка.
- Асоціальність.
- Загальмованість.
- Неможливість ухвалювати рішення.
- Сором'язливість.
- Боязнь помилитися.
- Надмірна агресивність.
- Залежність від думки оточуючих.
- Прагнення самостійності у крайній формі.
- Бунт.
Батьки ж стикаються з іншими проблемами:
- Дратівливість при розбіжності очікувань та реальності.
- Почуття, наче тільки батьки роблять те, що потрібно.
- Конфліктність.
- Страх та тривожність.
- Бажання отримати схвалення від оточуючих.
- Егоїстичність.
- Неадекватність щодо оцінки дій дитини.
- Страх вчинення помилок.
Тільки кохання, довіра та взаєморозуміння дозволять уникнути такого вектора розвитку подій.
Як перестати опікуватися
Щоб перестати контролювати дитину, потрібно діяти правильно, дотримуючись деяких порад:
- Адекватна оцінка своєї турботи – чи не надмірна вона, не нав'язлива?
- Оцінка ситуації та того, що керує батьками – реальна загроза чи власні страхи.
- Дати дитині більше свободи та обов'язків, перестати все робити за неї.
- Спілкуватися, чути та слухати власну дитину.
- Знайти нові захоплення.
- Пам'ятати, що дитина – окрема від батька особистість.
- Відмовитися від жертовності, прибрати дитину з п'єдесталу.
- Перестати переоцінювати свою значимість.
- Дозволити собі, дорослому, помилятися.
Батьки повинні грамотно вибудовувати свої відносини з дитиною, не чинити тиск, дозволяти їй приймати рішення, виконувати свої обов'язки.
Як навчитися довіряти дитині
Щоб довіряти дитині, треба усвідомити, що вона – окрема особистість зі своїм розумінням світу, кмітливістю, рішучістю та думкою. І це треба шанувати. Завдання батьків – допомагати виходити зі складних ситуацій та акуратно спрямовувати життя. Необхідно виховувати позитивні риси характеру та не давати розвиватися негативним. Кохання, емпатія, співчуття, безумовне розуміння та довірливе ставлення – інструменти, здатні допомогти у цій непростій справі.
