Останнім часом інформаційний простір заповнений лякаючими повідомленнями про велику ймовірність повномасштабного наступу російської армії. Аналітики та ЗМІ обговорюють різні варіанти розвитку подій, деякі західні держави попереджають своїх громадян про небезпеку подорожей в Україну та евакуюють сім'ї дипломатів, люди в соцмережах діляться інструкціями щодо збирання "тривожних валіз" та своїми страхами.
Нескінченний потік фейків, постійні "замінування" і не завжди переконливе заспокоєння населення з боку влади тільки ще більше розпалюють загальну напругу та панічні настрої.
Не залишаються осторонь і діти, які нервують та переживають не менше дорослих. Найменші підсвідомо зчитують і відбивають на сполох батьків, старші — інтерпретують почуті від дорослих чутки та новини. Як захистити свою дитину в цій ситуації, як правильно пояснити, що відбувається, і навчити без паніки дбати про власну безпеку.
Війна — та важка тема, яка може травмувати, а може виявитися потужним виховним засобом. Все залежить від того, як ви підійдете до справи.
Як говорити з дітьми про війну, щоб не налякати
Україна могла б подивитися на досвід країн, які постійно живуть із ризиком та в умовах бойових дій. Скажімо, на сайті МОН Ізраїлю опубліковано докладні інструкції щодо роботи системи освіти у надзвичайних ситуаціях.
Також ізраїльське міністерство публікує поради для батьків, як визначити ознаки дистресу (надлишкового, деструктивного стресу) та тривоги у дитини, пов'язаних із надзвичайною ситуацією, та як заспокоїти дитину.
Ці симптоми можуть бути навіть фізичними, якщо медики не знаходять інших причин таких явищ. Окремо:
- біль у животі та головний біль,
- утруднене дихання,
- тремтіння,
- блювота та діарея.
Надмірний плач чи спалахи гніву, порушення сну, розлади харчової поведінки тощо – теж говорять про те, що дитині потрібна допомога.
Щоб мінімізувати негативний вплив надзвичайних ситуацій, рекомендується підтримувати у будинку звичний розпорядок дня та невимушену атмосферу, обмежити вплив ЗМІ на дитину, організувати їй заняття спортом та можливість висловлювати емоції у різний спосіб.
Також наголошується, що батьки мають подбати про свій власний емоційний стан, оскільки діти "відбивають" саме його.
Дуже важливо поговорити з дитиною про ситуацію, пояснити їй, що відбувається відповідно до її віку і поділитися своїми почуттями. Поясніть йому, що відчувати страх – природно, і що йому не треба соромитись цього, – йдеться у рекомендаціях.
Щоб заспокоїти дитину, можна попросити її заплющити очі та уявити місце, яке викликає заспокійливі та приємні відчуття чи спогади, попросити дитину розповісти докладніше про це місце та про те, з ким він би хотів там бути.
Український дитячий та сімейний психолог Світлана Ройз із використанням рекомендацій Ізраїльської служби тилу розробила методичку "Супергерої безпеки. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій".
Вона радить пояснювати дітям: ми говоримо про безпеку не тому, що щось небезпечне має статися, а для того, щоб "натренувати м'яз безпеки", щоб відчувати свою силу у будь-якій ситуації.
Говорити слід спокійно та повільно, спостерігаючи за реакцією дітей. Дітей молодшого віку краще обіймати або тримати за руку. Також необхідно дати можливість дітям відреагувати на сказане.
Усі запропоновані теми можна розділити на 3-4 заняття (етапу) "супергероїв безпеки".
Перший етап. Що таке безпека?
Другий етап. Як ми можемо подбати про безпеку?
Третій етап. Закріплюємо знання у дії.
Батьки повинні бути готові до того, щоб терпляче відповідати на ті самі питання. Промовляйте рутинні речі. Давати психологічний, візуальний та тілесний контакти. Нагадувати, хто вони зараз поруч із дитиною і хто зможе прийти їй на допомогу у надзвичайній ситуації. Зі школярами треба ділитися своїми думками, з підлітками шукати відповіді разом. І дуже важливо — не перестаратися. Помітити, коли вистачить. І розбиватиме інформацію на частини. Наприклад, Світлані Ройз для розмови з дитиною 7 років знадобилося 7-8 підходів.
Як вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни: легко про серйозне
Громадська мережа "Елеос-Україна" у співпраці з Управлінням цивільно-військового співробітництва Генерального штабу ЗСУ розробила практичне керівництво для школярів "Як вижити під час надзвичайної ситуації та в умовах війни: легко про серйозне".
Брошура-посібник у легкій для дитячого сприйняття формі дозволяє школярам отримати уявлення про причини виникнення надзвичайних ситуацій, особливості їх перебігу та прояви, а також засвоїти алгоритм дій, що знижують рівень ризику для життя та здоров'я. На сторінках керівництва розповідається, як підготуватися до евакуації, які речі першої необхідності потрібно підготувати на випадок НС, як перетворити підвал на укриття, що робити, коли пролунав сигнал-попередження, та багато іншого.
Одна зі упорядниць посібника, програмна директорка ГО "Елеос-Україна" Олена Танасійчук зазначила: на 60 сторінках вони доступно розповіли підліткам не лише про те, як їм діяти в критичних ситуаціях, а й як спілкуватися в цей час із сім'єю, подбати про братів та сестер, про інші важливі моменти. Звичайно, ця книга — не панацея від усіх небезпечних ситуацій, але в ній зібрані життєво необхідні поради для різних випадків, які допомагають і навіть рятівні.
Електронна версія практичного керівництва "Як вижити під час надзвичайної ситуації та під час війни: легко про серйозне" знаходиться у вільному доступі за посиланням.
Складаємо план
Хоч би який був розвиток подій, усім нам треба пам'ятати: той, хто підготовлений — не панікує, а допомагає собі та іншим. Від певних дій батьків та інших дорослих членів сім'ї залежить психологічна стабільність дітей під час надзвичайної ситуації.
Насамперед, на сімейній нараді треба поговорити з рідними та дітьми про дії кожного у разі надзвичайної ситуації:
- що потрібно зробити насамперед;
- де зібратися всім членам сім'ї у разі евакуації;
- хто, де і кого має забирати;
- скільки часу можна чекати всіх на збір і куди саме ви поїдете.
Розкажіть про цей план усім членам сім'ї. Добре б прописати його і покласти листок у "тривожну валізу".
Крім того, з дітьми слід проговорити:
- що робити, коли зникає зв'язок;
- хто за що відповідає;
- хто несе воду та їжу;
- де знаходиться "тривожна валіза" або рюкзак з документами, медикаментами та необхідними речами.
Навіть якщо у вас "тривожна валіза/рюкзак" не зібрана, саме знання, що для них потрібно, вже мобілізує. А ще краще, враховуючи тривалість війни (у тому числі інформаційної), такі рюкзаки все ж таки підготувати і залишатися із цього приводу спокійним.
Найголовніше, батькам самим зберігати спокій та транслювати впевненість у тому, що "ми обов'язково впораємося, і все буде добре".
