«Вони ж нічого не розуміють»
Ми часто думаємо, що виховання полягає в тому, що говорять дітям дорослі і які правила встановлюють. В деякій мірі це дійсно так: до п'яти років дитині важливіше те, що батьки кажуть, а не що роблять. Але після п'яти років все змінюється, і на перший план виходять дії. Якщо ви говорите, що потрібно їсти овочі та фрукти, а самі їсте солодощі і сосиски, то і дитина, дивлячись на вас, вибере шкідливу їжу.
Дитина все бачить, все розуміє і все засвоює. Саме наша поведінка в більшій мірі впливає на формування світогляду і на характер дитини, а не наші слова. Зміни в поведінці дорослої призводять і до змін в поведінці дитини, тому виховання варто почати з себе.
Чим більше наші слова розходяться зі справами, тим більше травмується психіка дитини. Наприклад, якщо ми говоримо дітям про користь брокколі і самі із задоволенням їмо цей овоч, лише іноді дозволяючи собі пиріжок або цукерку, то нормальним для дитини стане аналогічний патерн: багато корисної їжі і трохи шкідливої. А якщо ми потайки об'їдаємося солодощами або відмовляємо собі в усьому, щоб з'їсти шматок торта, в майбутньому це може призвести до розладів харчової поведінки і у дитини.
Звичайно, неможливо передбачити, як саме позначаться наші пороки на майбутньому дітей, але загальні закономірності є. Подивимося на них уважніше.
Байдужість і гіперопіка
Дивно, але ці пороки йдуть рука об руку і призводять до схожих наслідків. І в першому, і в другому випадку батьки не виконують свої обов'язки і демонструють дитині, що світ - небезпечне місце. Тільки в разі байдужості і зневаги дитині немає на кого спертися, а надмірна опіка закриває від неї світ і настійно доводить, що вона нічого не може зробити самостійно.
Що в підсумку? Якщо діти не вчаться нормальній взаємодії зі світом, то не довірятимуть іншим, застрягнуть в позиції дитини, не зможуть приймати адекватні рішення і не будуть розуміти, чого хочуть від світу і життя.
Невігластво і псевдознання
«Навіщо вчитися, якщо зараз все можна нагуглити за 5 хвилин?» - багато дорослих, а слідом за ними і діти впевнені, що академічна освіта йде в минуле, а актуальними стають навички роботи з інформацією і критичне мислення. Але ніхто не задається питанням - як без базових знань перевіряти статті з інтернету на достовірність і відповідність науковій картині світу?
Наслідком відмови від традиційної освіти можна назвати прихильність псевдонаукових теорій. Мовляв, академіки та науковці приховують, а насправді піраміди побудували високорозвинені цивілізації.
До чого це призведе? До відсутності тої самої особистої думки і прихильності до альтернативних знань. І якщо віра в те, що спорудили Піраміди прибульці в цілому нешкідлива, то довіра всіляким пройдисвітам може мати найсерйозніші наслідки і для здоров'я, і для гаманця. Крім того, людина без сильних базових знань легше піддається всіляким маніпуляціям і обману. Не маючи навичок критичного мислення, вона стає легкою жертвою абьюзерів, шахраїв і аферистів.
Насильство і експлуатація
Захист від будь-якого виду насильства гарантує Загальна декларація прав дитини. Однак на ділі діти часто стикаються з різного роду жорстокістю. Вона проявляється в психологічному тиску, фізичних покараннях і замахів на статеву недоторканість. Будь-яке насильство травмує дитину, і чим довше вона знаходиться всередині цієї ситуації, тим важчими будуть наслідки для психіки.
Але страшно не тільки насильство по відношенню до дитини. Якщо вона живе в оточенні постійної жорстокості, наприклад, мама часто лається або однокласники знущаються над одним з учнів, то це теж травмує і призводить до самих страшних наслідків - черствості і байдужості, жорстокості, маніпулювання, відсутності емпатії, перекладання відповідальності і невміння будувати здорові відносини з іншими людьми.
Алкогольна і наркотична залежність
Ні для кого не секрет, що алкогольна і наркотична залежність руйнують не тільки тих, хто страждає від цих залежностей, а й членів їх сімей. Життя з такою людиною схоже на емоційні гойдалки - ніколи не знаєш, що тебе чекає і як все зміниться через 10 хвилин. Крім того, діти з сімей алкоголіків і наркоманів часто страждають від нестачі найнеобхіднішого - одягу, їжі, книг.
Є цілком очевидні наслідки - діти з сімей з залежностями часто продовжують шлях батьків і теж починають вживати наркотики і страждають від алкоголізму. Але навіть якщо дитині вистачило сили волі відмовитися від отруйних речовин, це ще не означає, що зловживання батьків ніяк на ній не позначилось. Залежність батьків роблять світ дитини нестабільним і небезпечним з усіма наслідками, що випливають - недовірою, інфантилізмом, низькою самооцінкою і так далі.
Сексуальна розбещеність і святенництво
Секс - невід'ємна частина життя будь-якої людини. І, звичайно, ми повинні говорити з дітьми про секс і займатися її сексуальним вихованням. Але занадто багато інформації (особливо коли дитина не готова отримувати її в цьому обсязі або в цьому виді), як і повна її відсутність не дуже добре позначається на психологічному здоров'ї дитини.
Якщо батьки обговорюють сексуальне життя в присутності дитини або розповідають їй про секс з усіма фізіологічними подробицями, то це призводить до травми, відрази до цієї сфери життя, відсутності кордонів, небезпечним відносинам, захворювань і згвалтувань. Коли дитина взагалі нічого не знає про цю сферу життя, то вважає її соромом і «брудною», тому відмовляється від неї, легко стає жертвою насильників (в тому числі і з примусу) і не розповідає батькам, якщо хтось із дорослих зазіхав на її статеву недоторканість.
Порушення закону
Порушення закону бувають найрізноманітнішими - від переходу дороги в недозволеному місці і злодійства до шахрайства і несплати податків. У цьому випадку саме наша поведінка служить для дитини орієнтиром. Ми можемо скільки завгодно говорити, що не можна порушувати правила дорожнього руху, перевищуючи швидкість і обганяючи через суцільну - дитина буде вести себе відповідно.
Це призводить до відсутності кордонів, морально-етичних орієнтирів, серйозних порушень закону і може (як у випадку з ПДР або пограбуванням) загрожувати здоров'ю, свободі і навіть життя.
Звичайно, ми не можемо захистити дітей від усіх небезпек цього світу. Так ми і не повинні цього робити. Найважливіше - стати для них хорошим прикладом і відмовитися (ну або хоча б мінімізувати) власні вади. Тільки в цьому випадку у дітей з'явиться надія на краще майбутнє.
