Відносини статей - один з найважливіших видів інтимно-особистісних відносин у житті людини, і одна з найактуальніших проблем консультування підлітків у школі. У молодості недосвідчені, а іноді незрілі особистості намагаються побудувати ці відносини так, як вони уявляють собі правильним, з досвіду своїх батьків, моделей ЗМІ та інших значимих джерел. Але у кожного партнера свої цілі та свої моделі інтимно-особистісних відносин вони далеко не завжди збігаються. Тому такі зв'язки часто конфліктні та швидко обриваються, а їх учасники не завжди розуміють, чому тривалих та гармонійних взаємин не вийшло.
Це відбувається через те, що молоді люди різної статі, вступаючи в інтимноособистісні відносини, орієнтовані на різні види взаємин, вони не завжди можуть їх диференціювати і визначити, що потрібно саме їм у відносинах з конкретною людиною. Такі зв'язки залишаються незадовільними і з часом руйнуються. Для того, щоб побудувати гармонійні інтимноособистісні відносини, потрібно зрозуміти, на який тип відносин орієнтовані обидва партнери, для якої мети формуються і в якому напрямі ці відносини розвиваються. Але для початку потрібно дізнатися, які типи інтимно-особистісних відносин існують, і з чим вони пов'язані для того чи іншого партнера, як людина уявляє той чи інший тип інтимно-особистісних відносин.
Теоретичне дослідження типів інтимно-особистісних відносин
Міжособистісні відносини – сукупність взаємодій між людьми. Ці відносини переважно засновані на зв'язках, що існують між членами суспільства завдяки різним видам спілкування: насамперед візуальному (або невербальним зв'язкам, які включають як зовнішній вигляд, так і рухи тіла, жести), лінгвістичному (усне мовлення), афективному, а також мов, побудованим у результаті розвитку складних суспільств.
Інтимно-особистісні відносини – важливий вид міжособистісних відносин. Він існує поряд із професійно-діловими відносинами, як провідна сфера життєдіяльності людини, взаємодії людей.
Інтимно-особистісна взаємодія людей включає в себе і взаємини між статями, які часто не обмежуються тільки формальними соціальним взаємодією. Люди вступають у ближчі, власне інтимні, зв'язки: створюють пари, укладають шлюб. А все це передбачає наявність і реалізацію фізичного потягу, який часто може підміняти справжні, «вищі» почуття любові.
У суспільстві молоді люди часто-густо будують свої відносини з урахуванням потягу. І все здавалося б правильно: дівчині сподобався хлопець і вона захотіла подальших стосунків. Але ось у чому питання: а чи це є факт фізичного, а не духовного потягу? Чи не може цей потяг бути заміною справжніх почуттів, лише потребою дозрілого організму?
Коли дівчина чи юнак це зрозуміють, то стосунки або продовжаться у тому напрямку, або остаточно розірвані. Але це не єдина складність, що виникає при освіті інтимноособистісних зв'язків.
Під час зародження любовних відносин обидва партнери мимоволі вдаються до "ефекту ореолу", вони не розкриваються повністю і "носять маски", які відображають їх уявлення про те, якими повинні бути інтимно-особистісні відносини того чи іншого типу. Така поведінка ще більше ускладнює процес розуміння справжньої суті партнера. Так любовні стосунки є найбільш складними в психологопедагогічному плані, тому що дошлюбне доглядання є менш вивченою областю і молоді люди не сприймають всерйоз цей вид відносин. Цей період має на увазі під собою реалізацію певних функцій.
Погляди на інтимно-особистісні стосунки фахівців
В основі будь-яких міжособистісних взаємин лежить певний тип любові до партнера. Ще давні греки намагалися класифікувати різні види кохання. Платон вивів свою знамениту класифікацію:
Ерос- стихійна, захоплена закоханість, тілесна та духовна пристрасть. Це пристрасть більше для себе, ніж для іншого, спрямованого на об'єкт кохання знизу вгору» і не залишає місця для жалю чи зсходження. «Ромео і Джульєтта» Шекспіра-це любов пристрасть.
Філія-кохання-дружба, більш духовне і спокійніше почуття. Воно обумовлено соціальними зв'язками та особистим вибором. Саме філія у вченні Платона про кохання було зведено на найвищий щабель.
Агапе-альтруїстична, духовна любов. Вона сповнена жертовності та самозречення. Це любов до іншого та заради іншого.
Строге-кохання-ніжність, сімейне кохання, повна м'якої уваги до коханого. Ніжне сімейне кохання з роками перетворюється на кохання-звичку. Кожен із цих типів кохання по своэму гарне і сприяє продовженню відносин, а іноді навіть переродженню одного типу кохання в інше.
Але не тільки Платон намагався класифікувати види кохання, багато інших класиків і сучасників вивчали різні типи інтимно-особистісних відносин.
За кордоном цікавий підхід запропонував Р.Стернберг-американський психолог, сформулював трикомпонентну або «тріангулярну теорію кохання»: «Мовою триангулярної теорії кохання -кохання розуміється як поєднання трьох компонентів, які представлені у вигляді вершин трикутника. Ці компоненти - інтимність (верхня вершина трикутника), пристрасть (ліва вершина біля основи трикутника) та рішення/зобов'язання (права вершина біля основи трикутника). (Компоненти пов'язані з вершинами трикутника довільним чином)».
Трифазна теорія кохання Р. Стернберга включає ряд положень:
- Три компоненти, взаємодіють один з одним і формують таким чином сім різних типів кохання (відсутність кохання не представлено).
- Розміри трикутника відображають «кількість» кохання – чим більше трикутник, тим більше кохання.
- Форма трикутника відображає «стиль» кохання, який може змінюватися з перебігом стосунків: відсутність кохання є простою відсутністю всіх трьох компонентів кохання.
Відсутність кохання характеризує переважну більшість наших особистих стосунків, повсякденну взаємодію.
- Симпатія/Дружба — ці терміни використані тут у нетривіальному сенсі. Переважно відносити їх до набору почуттів, які випробовуються у відносинах, які можна справедливо охарактеризувати як дружба. Людина відчуває близькість, пов'язаність і теплоту стосовно іншого, без почуття сильної пристрасті чи довгострокових зобов'язань.
- Закоханість/захопленість — потяг, що виникає при пробудженні пристрасті у відсутності близькості та зобов'язань. Романтичні стосунки часто починаються як безрозсудне кохання і перетворюються на романтичне кохання з появою близькості з часом. Без появи близькості чи зобов'язань, закоханість може зникнути раптово.
- Порожнє кохання характеризується зобов'язаннями без близькості чи пристрасті. Більш сильне кохання може вироджуватися в порожнє кохання. У культурах, в яких поширені влаштовані шлюби, відносини подружжя можуть починатися як порожнє кохання і розвинутися в іншу форму, демонструючи, як порожнє кохання не обов'язково кінцевою стадією тривалих стосунків... але скоріше початком, ніж кінцем.
- Романтичне кохання походить із поєднання близькості та пристрасті в коханні. Романтичні коханці не лише звернені фізично один до одного, а й пов'язані емоційно — однак не мають підтримуючих зобов'язань.
- Дружнє кохання — це близький, не пристрасний тип кохання, сильніший за дружбу завдяки елементу довгострокових зобов'язань. Цей тип любові спостерігається у довгих шлюбах, де пристрасті більше немає, але де глибока прихильність та зобов'язання залишаються. Кохання, ідеально розподілене між членами сім'ї, — це форма дружнього кохання, як і кохання між близькими друзями, які мають платонічне кохання, але міцну дружбу.
- Фатальна любов може бути представлена карколомним залицянням і шлюбом: її дурість у тому, що зобов'язання будуються на основі пристрасті без стабілізуючого впливу близькості.
- Досконала любов - це повна форма любові, ідеальні відносини, яких люди прагнуть. З семи варіацій любові саме досконале кохання в теорії є любов'ю, що асоціюється з поняттям «ідеальної пари».
Згідно з Р. Стернбергом, ці пари продовжують мати відмінний секс більш ніж через п'ятнадцять років відносин, вони не можуть уявити собі більш щасливі тривалі відносини з кимось ще, вони вирішують свої нечисленні труднощі з легкістю, і кожен насолоджується відносинами із партнером.
Тим не менш, Р. Стернберг попереджає, що підтримка досконалої любові може бути навіть складнішою, ніж її досягнення. Він наголошує на важливості перенесення компонентів любові. «Без виразу», — попереджає він, — «навіть велике кохання може померти». Хоча досконале кохання не може бути безперервним. Якщо пристрасть втрачається з часом, вона може перейти в дружню любов».
Всі ці типи не визначаються одночасно, на початку відносин. Для того, щоб зрозуміти який тип підходить тим чи іншим взаєминам потрібно що б пройшов час, це може бути місяць або кілька років.
Але нагадаємо, що один тип кохання не може бути на протязі всього часу відносин партнерів. Один тип змінюється іншим протягом всього життя. Тож якщо любовні стосунки не вичерпали всі ніжні почуття, всі вони плавно чи швидкоплинно перетворюються на шлюбні відносини.
Це новий етап у житті людей, коли разом із любовними почуттями приходять побутові зобов'язання, які в жодному разі не повинні перерости в рутину. Тепер ніхто з партнерів точно не зможе втекти під якоюсь «маскою» і не виявляти погані риси свого характеру, адже закохані практично завжди поруч.
Уявімо, що чоловік зробив пропозицію жінці і все, здавалося б, чудово зрозуміло, вони закохані та проживуть «залишок днів своїх» у щасті та радості. Але зненацька через деякий час вони стикаються з нерозумінням один одного. Тепер зрозуміло , що ці відносини несуть свої труднощі.
Інший закордонний психолог, Г. Чепмен, консультант із взаємин виділяє такі мови кохання:
- «Заохочення: похвала, підтримка, прохання допомагають вашому чоловікові відчути свою значущість. Вони зближують вас, заліковують рани і дозволяють вашому чоловіку досягти в житті того, чого він хоче.
- Час: коли ми разом проводимо час, розмовляємо, уважно слухаємо один одного, займаємось чимось, ми показуємо чоловіку, що він небайдужий до нас, що нам приємно бути з ним.
- Подарунки: видимі символи любові. Ви можете купувати їх, знаходити, робити своїми руками. Навіть ваша присутність може стати подарунком. Подарунки говорять про те, що ви уважні та цінуєте стосунки.
- Допомога: Якщо вам здається, що чоловік недостатньо допомагає вам, можливо ваша рідна мова любові-допомога. Не можна змушувати чоловіка робити щось для вас. Про допомогу можна лише просити.
- Дотики: вони є важливими для будь-якої людини. Виражати любов цією мовою можна по-різному. Мова дотиків - як пристрасні поцілунки, іноді досить просто покласти руку на плече чоловіка».
Не складно зрозуміти, що важливо не тільки дізнатися свою мову кохання, але й визначити мову кохання партнера, щоб у цих відносинах ніхто не почував себе самотнім. Це є важливим моментом у розвитку шлюбних відносин.
Як би ми не намагалися виділити окремо як самостійний тип відносин-сексуальні, вони все одно тісно переплітаються з любовними та шлюбними. Це той тип відносин, що може жити як окремо, і у взаємодії коїться з іншими.
Сексуальні відносини
Сексуальні відносини-діяльність людини з метою отримати сукупність психічних та фізіологічних реакцій, переживання та вчинків, пов'язаних із проявом та задоволенням статевого потягу чи бажання продовжити рід.
Але в сучасному світі до цих відносин не рідко підштовхують молодих людей інші обставини: емоційний сплеск, загальна втома чи навпаки перенапруга, а багато хто шукає у них спосіб краще пізнати партнера, його внутрішній світ.
Сексуальні відносини давно вже не мають лише контекст фізичної близькості, вони так само допомагають людям реалізувати свої психологічні потреби: психолог, Л.Б. Шнейдер описала різноманітні особистісні змісти інтимного контакту.
На її думку, він може бути засобом:
- релаксації (зменшення загальної напруги);
- розрядки статевої напруги;
- прокреації (продовження людського роду);
- рекреації (відновлення);
- отримання чуттєвого задоволення;
- пізнання, задоволення цікавості;
- спілкування (коли близькість виступає як глибокої особистісної інтимності);
- статевого самоствердження, перевірки (і демонстрації) своїх можливостей;
- досягнення якихось нееротичних цілей;
- підтримання певного ритуалу;
- звички і навіть заміни їм будь-яких інших, недоступних способів емоційного задоволення.»
Важливо відзначити, що типи відносин пов'язані з функціями та особливостями кожного періоду життя. Очевидно, що найбільш важливими інтимно-особистісні відносини є в юності та в період формування сімейно-шлюбних зв'язків. Ще один психолог, С.В. Ковальов описав найважливіші функції періоду початку сімейно-шлюбних відносин :
«Існують три найважливіші функції цього періоду, які відповідно відображають три основні та хронологічно щодо послідовних етапи початку сімейного життя.
- Перша з цих функцій, що здійснюється, протягом усього залицяння, - це накопичення спільних вражень та переживань.
- Друга — все більш глибоке впізнавання один одного і паралельне уточнення та перевірка прийнятого рішення.
- Третя функція, що відповідає останньому етапу передшлюбного знайомства, - це проектування сімейного життя: момент, який або взагалі не розглядається майбутнім подружжям, або усвідомлюється ними з досить неточних і зазвичай нереалістичних позицій».
Здійснення перелічених вище функцій допомагає партнерам зміцнити свої відносини і переконатися в справжності почуттів. У цей період так само важливо, щоб погляди партнерів на відносини збігалися.
Таким чином, усі три типи міжособистісних відносин мають на увазі складні багатоступінчасті процеси, результати яких повністю залежать від партнерів, тому важливо повністю усвідомлювати значущість кожного етапу. А для того, щоб процесом керувати повною мірою, потрібно розуміти, що саме приваблює партнера в тих чи інших відносинах.
