Стаття Як навчити дитину любити своє тіло

Відносини з власним тілом у дитинстві формують подальше самосприйняття, впливають на самооцінку та ступінь впевненості у собі. Давайте розглянемо, чому любов до тіла важлива з раннього дитинства, як фільми формують уявлення про красу та як батьки можуть допомогти дитині прийняти та полюбити себе.

Чому любов до тіла – це важливо

Тіло це наш базовий інструмент для прояву себе в цьому світі. Людині з впевненими, довірчими стосунками з тілом набагато простіше перебувати в суспільстві та бути собою.

‍Для дитини перший образ «Я» - це «Я» фізичне. Діти зазвичай не усвідомлюють, люблять вони себе чи ні: будь-яке ставлення себе пов'язані з сигналами із світу і несвідомо сприймається як даність.

Любов або нелюбов до себе, засвоєна в дитинстві від батьків і прожита емоційно і фізично, супроводжує людину надалі як фон. Щоб змінити його, потрібно цілеспрямовано працювати над своїм сприйняттям, наприклад, із психотерапевтом.

Як допомогти дитині полюбити тіло

Батьки, які самі не люблять своє тіло, часто навіть не думають про тілесність, адже все, що викликає дискомфорт, зазвичай витісняється нашою психікою в не усвідомлюючу сферу. Такі негативні відносини з тілом протікають поза контролем свідомості.

Щоб свідомо полюбити своє тіло, потрібно осмислити стосунки з ним спочатку батькам, а потім і дітям.

У багатьох виховних ситуаціях найкраще працює наслідування — несвідоме засвоєння ставлення до чогось. Ситуація із самооцінкою не виняток:

• Імовірність прийняття свого тіла вища у дітей, чиї батьки теж люблять і приймають свої тіла.
• Якщо ж батьки не помічають за собою тривожності, пов'язаної з тілом, а дитина все-таки відчуває дискомфорт, варто звернутися до дитячого психолога або психотерапевта, який працює в гештальт або когнітивно-поведінковій парадигмі.
• Якщо батьки і діти мислять по-різному, у них різняться темпераменти, структура особистості і в цілому погляд на світ, цілком можливо, ставлення батьків до себе не набуде вирішального впливу на любов до тіла у дитини.

Важливо бути уважним. Запитайте дитину, яка засмучується через глузування з боку однолітків, що саме вони говорять. Якщо дитину дражнять через особливості зовнішності, необхідно поговорити про наявність у неї цих особливостей і постаратися прибрати зв'язок між ними та негативним ставленням. Можна навести аналогії з тваринного світу: у жирафа дуже довга шия, а у носорога міцна статура — це дає їм певні переваги. Обговоріть з дитиною деталі зовнішності, які їй у собі подобаються, щоб вона почувала себе впевненіше.

‍Кращий спосіб допомогти дитині полюбити своє тіло – це самим любити дитину та підтримувати її.

Якщо в дитинстві дитина отримала від батьків і оточення досвід любові до себе, бачила як приклад для наслідування позитивне самосприйняття, то в дорослому житті вона переймає на себе цю модель адекватної самооцінки і буде більш відкрита світові, не боятиметься ризикувати і проявляти себе.

Чого не варто робити батькам

Не варто різко висловлюватися, смикатися, насміхатися або нав'язувати свої переваги в одязі і манері поведінки, регулярно робити не обумовлені медичними показаннями зауваження з приводу ходи і постави, тому що тоді дітям буде важче полюбити своє тіло.

Якщо батьки використовують на адресу дитини звернення на кшталт "незграбний", "невміха" або "руки не з того місця", це може скувати природні прояви дитини на довгі роки і зробити її не тільки катастрофічно невпевненою в собі, але і фізично затиснутою.

Причому тут культура

Фільми та мультики формують у сприйнятті дитини певний образ тіла, і досить часто вона може бути ідеалізованою: лише стрункі принцеси, лише високі принци. Однак принципово обмежувати перегляд, побоюючись негативного впливу на самооцінку дитини, не варто. Краще своєчасно пояснювати, що у мультфільмах та фільмах все не зовсім так, як у реальності. Такі розмови й загалом психологічно сприятлива обстановка у ній не дадуть масової культурі завдати непоправної шкоди психіці дитини. Тут варто сказати про тренд на різноманітність: сучасні мультики досить лояльні в плані сприйняття тіла героями, вони знайомлять дитину з несхожими, нестандартними тілами. Тому, до речі, діти віком від 6 до 10 років часто також демонструють лояльність у плані тілесності.

Що важливо запам'ятати:

• Найголовніше, що може отримати дитина в дитинстві від своїх батьків, — прийняття та любов, у тому числі до свого тіла. Змінити ставлення до тіла можна у дорослому віці, звернувшись до психотерапевта, проте важливо закласти здоровий ґрунт для взаємин із собою ще в дитинстві.
• Щоб допомогти дитині полюбити себе, батькам важливо стати прикладом дбайливого ставлення до свого тіла. Якщо хтось із батьків відчуває складнощі з цим, не приймає себе, критикує — це привід поговорити про проблему на кількох зустрічах із тілесно-орієнтованим чи гештальт-терапевтом.
• Не можна насміхатися над зовнішністю дитини або тиснути на неї своїми уподобаннями в красі. Так їй буде важче полюбити себе.
• Культура може диктувати певні стандарти краси для дітей. Те, що дивиться дитина, впливає на її сприйняття себе, тому корисно звертати увагу на образи перед нею. Проте принципіально обмежувати список мультфільмів та фільмів не потрібно. Краще пояснити, що на екрані все не так, як насправді.