Сімейні зустрічі часто можуть бути проблемною ситуацією для дітей. Рідко бачені тітки або інші члени сім'ї милуються нашими дітьми. Вони хочуть їх обійняти, вони чекають поцілунку, що дитина залізе до них на коліна і ніжно обійме, щоб привітати їх. Все це визначається як «ввічливість», а дітей, які заперечують проти цього, називають «дикунами» або «невихованими».
І тут немає поганих намірів. Родичі зазвичай сповнені любові та турботи, але не усвідомлюють, що їхній ентузіазм і ніжність можуть перевищувати фізичні межі дитини. Небажані поцілунки настирливих тіточок зазвичай є дуже делікатною ситуацією, в якій ми, дорослі, блукаємо, шукаючи рішення, яке враховуватиме почуття дитини, але також і поважатиме тітку.
Фізичні межі
Кордони – це те, що є всередині кожного з нас. Єдиного визначення, списку чи переліку немає. Тут діти нічим не відрізняються від нас. Межі в області тіла, також звані фізичними кордонами, означають, що тільки дитина відчуває і отримує те, про що повідомляють її органи чуття.
Тому дитина може відчувати, що дотик, обійми чи поцілунок для неї незручні, і вона повинна знати, що в будь-якій такій ситуації вона може сказати «Я не хочу», і інші поважатимуть це. Виявляти прихильність, не переконавшись, що ваша дитина цього хоче, — це не що інше, як перетин кордонів.
Чому ми не повинні перевищувати обмеження дитини?
Говорячи дитині, що, незважаючи на те, що вона відчуває, вона повинна обіймати іншу людину, навчає її, що авторитетній фігурі, сильнішій людині слід абсолютно підкорятися і дозволяти фізичний контакт, навіть незважаючи на себе, і що такі ситуації цілком природні (ваша уява вже починає працювати і підказує, до чого це може призвести?). Це також інформація для вашої дитини про те, що її робота — відповідати очікуванням інших і нести відповідальність за благополуччя дорослих. Скреготіння зубами, щоб зробити щось проти власної волі, може призвести до ситуації, коли дитина починає втрачати здатність відчувати те, що їй говорить її тіло, перестає повідомляти про свої потреби та пригнічує їх. Таким чином ви можете не лише погіршити її психічне здоров’я, але й зробити легкою жертвою сексуального насильства сьогодні, у підлітковому та дорослому віці.
Чи означає це, що кожного разу і в кожній ситуації ви повинні питати дитину, перш ніж торкатися її, і відмовитися від спонтанних поцілунків? НІ. Просто потрібно робити це час від часу. Пам’ятайте, що ви можете задавати питання не лише словами, а й жестами, наприклад, розкриваючи руки та запрошуючи обійняти вас. Таким чином ви покажете своїй дитині, що вона може висловлювати свою думку і ви її поважатимете. Завдяки цьому, навіть якщо хтось і не спросить, дитина побачить, що може сказати «ні» або «стоп».
Як допомогти дитині дбати про свої кордони з повагою до інших?
Уявіть, що ви зустріли друга, якого востаннє бачили понад 10 років тому. Ви ніколи не були близькими, ви його не впізнаєте відразу. Натомість він жадібно простягає руки, щоб обійняти вас, і вам стає ніяково. Ваш чоловік, побачивши вашу невпевнену реакцію, голосно заохочує вас обійняти його у відповідь: «Давай, обійми Миколу», «Не будь такою!», Що ви відчуваєте? Яка емоція спала вам на думку? Сором, злість? Згадуйте цю емоцію кожного разу, коли думаєте, що ваша дитина могла б зробити виняток для тітки, чи будь якого іншого родича і поцілувати їх. Тому що вони точно образяться і подумають, що ви неправильно виховали свого малюка!
Давайте подумаємо, що ви і ваша дитина можете зробити замість того, щоб перетинати кордони. Ви, безперечно, хочете навчити свою дитину поважати інших людей та їхні емоції. Однак не можна плутати це з відповідальністю за чужі емоції.
Пам'ятайте, що діти вчаться шляхом наслідування. Якщо ваша мета полягає в тому, щоб ваша дитина поважала інших, вірте, що ваше ставлення буде чудовим учителем. Спостерігаючи за вами, ваша дитина навчиться спілкуватися ввічливо і казати «доброго ранку», «до побачення», «раді вас бачити».
Ви можете сказати дитині, що є різні способи привітатися. Навіть коли хтось простягає руки, щоб обійняти, дитина може дати п’ять або обійняти. Слова, помах, поцілунок - це лише початок списку.
Іноді в ситуації, коли хтось чекає від вашої дитини прихильності, вам буде доцільно голосно сказати:
- Мабуть, тітка дуже за тобою сумувала, ти можеш придумати свій спосіб привітатися.
- Не треба обійматися, якщо не хочеш.
- Можна сказати «стоп, я не хочу».
Коли дорослий продовжує наполягати і переконувати дитину проявити небажану ласку, ви можете сказати їй:
- Ми з синочком/донею домовилися, що потиснути руку - це також хороший спосіб привітання
- Я розумію, що ви б віддали перевагу іншому, але наразі моя дитина не готова до такої близькості.
Іноді ваша дитина взагалі не готова до будь-якого способу привітання. Пам’ятайте, що це не означає, що так буде завжди!
А якщо родичі образяться?
Дуже ймовірно, що дорослі не зрозуміють відмову вашої дитини і їм буде важко впоратися з нею. У них міцно вкорінені переконання, що це неповага, що дитина повинна так робити, що це ознака відсутності культури.
Але вони тому й дорослі, щоб справлятися зі своїми емоціями (не використовуючи дітей як інструмент). Дитина ще не має здатності до саморегуляції і тому більше потребує нашої підтримки!
Однак пам’ятайте, що навіть якщо ви не зреагуєте належним чином на таку ситуацію під час сімейної зустрічі, немає сенсу докоряти собі докором сумління. Натомість пізніше спокійно обговоріть ситуацію з дитиною: "Я бачила, що тобі сьогодні не дуже хотілось цілувати тітку (або когось іншого). Я не помиляюся? Пам’ятай, що наступного разу ти можеш сказати «Я не хочу» і запропонувати інший спосіб привітання."
Розуміння, емпатія та комунікація – це важливо!
