Чи має дитина бути надзвичайно обдарованою, щоб піти до музичної школи? Чи змусить необхідність займатися на інструменті нехтування іншими речами? Чи не надто це великий стрес для дитини? Яку музичну школу обрати: державну чи приватну, денну чи просто репетитора по грі на фортепіано (наприклад)? Ми розвіюємо всі сумніви щодо музичної освіти.
У загальноосвітній музичній школі (тобто такий, що дає учням як загальну, і музичну освіту) розклад такий самий, як у звичайній школі. Простіше кажучи, окрім математики чи української мови, до неї входять такі предмети, як, наприклад, сольфеджіо, вокал, ритміка, уроки гри на інструменті, у хорі чи оркестрі, іноді ще й постановка голосу, а у старших класах — теорія музики чи гармонія.
Кожен учень обирає свій основний інструмент. Зазвичай вам доводиться купувати його чи брати у школі, щоб займатися вдома. На якому інструменті може грати дитина? Найпопулярнішими варіантами є скрипка, фортепіано, гітара та віолончель. Залежно від наявності вчителів, у школі можуть бути відкриті класи акордеону, арфи, труби, органу, контрабаса, перкусії та інші. Проте дуже часто учні починають з «стандартнішого» інструменту, і тільки з 4-го, 5-го або навіть 6-го класу приступають до вивчення іншого інструменту.
Для музичних шкіл також характерним є те, що вони зазвичай більш камерні, ніж звичайні установи. Тоді як у молодших класах є необхідність розділити цей клас на «а», «б» і навіть «в», у старших класах часто менше учнів. Віддаючи дитину в таку школу, треба враховувати, що вона не завжди матиме урок гри на інструменті відразу після інших занять. Може статися так, що у плані з'явиться вікно. Іноді у дітей також бувають репетиції чи концерти після школи, увечері, а іноді й у вихідні. Це періодичні ситуації, але ви маєте бути готові до них.
Музична освіта - це додаткова цінність, яка може окупитися протягом усього життя. Навіть якщо дитина не стане музикантом, а вибере зовсім інший шлях, музичні знання та художній смак можуть стати в нагоді йому в багатьох інших професіях. Музика також може стати для нього трампліном та хобі, яке дозволить йому відірватися від повсякденного життя. Однак треба пам'ятати, що навіть закінчення обох ступенів музичної школи (тобто від першого класу початкової школи до випускних іспитів) не гарантує, що дитина стане музикантом. Більшість студентів рано чи пізно обирають інший шлях. Так що краще не робити жодних припущень про кар'єру вашої дитини, а просто дати їй шанс спробувати свої сили на цій непростій, але й надзвичайно цікавій ниві.
Музична освіта ділиться на три етапи: 1-й ступінь (у 4- або 6-річному циклі) покликаний зробити студента музичним. У загальноосвітній музичній школі це будуть 1-6 класи. Музична школа другого ступеня вже націлена на професійну підготовку і її закінчення пов'язане з присвоєнням професійного звання музиканта. Він також охоплює наступні 4-6 років навчання (у випадку із загальноосвітньою музичною школою отримання другого ступеня відбувається після закінчення середньої школи). Третій ступінь – це магістерська освіта, тобто вища освіту у музичній академії чи музичному університеті.
Музичні школи поділяються на державні та приватні. Перші перебувають у віданні Міністерства культури. Приватні можуть мати такі самі права, але не обов'язково. У цьому випадку варто перевірити кваліфікацію навчального закладу та запропоновану їм програму навчання.
Музичні школи можуть бути загальноосвітніми або денними музичними школами. У першому випадку дитина відвідує лише одну школу, де загальноосвітні та музичні предмети взаємозамінні та рівноцінні. Денна школа – це рішення дітей, які відвідують звичайні початкові школи. Потім, після уроків в середній школі дитина повинна піти в музичну школу для наступних класів. Тож це більш трудомістке рішення. Однак це може бути відмінним рішенням, коли, наприклад, дитина хоче грати на інструменті, вже учнем звичайної школи, наприклад, у третьому або четвертому класі. Тоді може виникнути ситуація, коли 10-річний учень є учнем 4 класу загальноосвітньої школи та, наприклад, учнем 1 класу музичної школи.