Ім'я Марії Монтессорі відомо багатьом - в основному її знають як автора однойменної педагогічної системи. Розповідаємо, в чому суть методу, і яким дітям він підійде.
Марія Монтессорі стояла біля витоків розробки методів навчання дітей з розумовою відсталістю в Італії - спочатку її система була розроблена для дітей із затримкою розвитку, але пізніше була адаптована для повністю здорових дітей і здобула неймовірну популярність у всьому світі. Розбираємося в нашій статті в основних принципах та методиках, її плюсів і мінусів.
Суть методики Монтессорі полягає не в нав'язуванні дитині спеціальної програми навчання, а в створенні спеціального розвиваючого середовища. Так, в рамках програми дитина самостійно вибирає, у що вона зараз буде грати, скільки по часу буде це робити, в якому темпі - в навчальному класі в різних місцях знаходяться розвиваючі матеріали: картки з квітами і картинками, камінчики, рахункові матеріали, предмети побуту - вибір матеріалів досить широкий і адресується до різних зон розвитку інтелекту. Як тільки їй набридло грати - вона переходить в іншу частину класу і вибирає щось інше.
Така система ідеально підтримує в дитині природну потребу в пізнанні світу (адже спочатку діти дуже цікаві і налаштовані на розвиток інтелекту). Дорослий мінімально втручається в процес, залишаючи за дитиною пріоритетне право приймати рішення щодо ігор, установки правил і визначенні того, з ким вона буде грати. При необхідності дорослий може допомогти, пояснити, «наштовхнути» на нову ідею, але господарем становища все ж залишається дитина.
У наявності індивідуальний підхід: дитина працює в своєму темпі, її ніхто не жене і не просить почекати. Для розвитку, звичайно, ці умови ідеальні: методика допомагає зберегти мотивацію вчитися і не створює стресових ситуацій. Також важливо, що дитина займається саме тим, чим хоче. Таким чином вона розвиває саме ті сторони інтелекту, де закладено максимальний потенціал - з точки зору раннього розкриття талантів і здібностей, це знову ж таки дуже добре.
Однак у цієї системи є і мінуси, які не можна не враховувати, приймаючи рішення щодо того, віддавати або не віддавати дитину в дитячий сад або школу, що працює за принципами методики Монтессорі.
Сама структура виховання і розвитку в цій системі принципово відрізняється від прийнятої в традиційних школах: дитина робить те, що вона хоче, а дорослий не є лідером і авторитетом. Спочатку в такому підході немає нічого кримінального, але, наприклад, приходячи після садка Монтессорі в звичайну школу, дитина відчуває серйозні проблеми при адаптації до традиційної системи. Цей фактор є джерелом додаткового стресу, який відбивається і на успішності, і на навчальній мотивації.
Крім того, в першу чергу методика Монтессорі робить акцент на розвитку інтелекту, тому там не передбачені рухливі та рольові ігри. Гіперактивним дітям в такій системі доводиться туго, тому що вони не в змозі всидіти на одному місці довгий час, а інтелектуальне навантаження для цих дітей повинно перемежовуватися з періодами рухової активності, коли дитина може побігати і пострибати, а не просто помахати руками і зробити кілька присідань.
У рольових іграх діти відпрацьовують «дорослі» соціальні системи. Куди без таких традиційних забав, як «в магазині», «у лікаря» і «дочки-матері»? Це - необхідна частина розвитку будь-якої дитини дошкільного віку. Так, у Монтессорі діти мають можливість взаємодіяти один з одним, але в основному в рамках інтелектуальних вправ, де старші допомагають молодшим вирішити якісь завдання. Рольові ігри в методиці не передбачені.
При цьому важливо розуміти, що, незважаючи на те, що система була розроблена для дітей з розумовою відсталістю, вона не є корекційною. Тому якщо у дитини спочатку є якийсь дефіцит у розвитку психічних функцій, то методика Монтессорі ніяк не допоможе це виправити - іншими словами, якщо у дитини є затримка мови, то вона чудесним чином не заговорить в системі Монтессорі, для цього потрібні будуть заняття з логопедом. На жаль, часто подібні проблеми вперше заявляють про себе, коли дитина йде в школу. А чим раніше почати коригувати дефіцит, тим кращий прогноз. І якщо дитина до школи (або навіть в початковій школі) знаходиться в системі Монтессорі, то є ймовірність, що наявні у неї проблеми просто не виявляться - вона буде успішною в тій діяльності, яка їй дається і подобається.
Отже, система Монтессорі - це добре чи погано? Тут немає однозначної відповіді. Плюси і мінуси цієї методики описані вище. Для гіперактивних дітей з дефіцитом уваги ця система не дуже підходить, а ось для тихих, хто не відчуває особливого задоволення від активних ігор з однолітками, - в самий раз. Крім того, важливо пам'ятати, що завжди можна знайти компроміс: півдня дитина ходить в садок за методикою Монтессорі, а другу половину дня грає в рухливі ігри з однолітками у дворі або іншому дитячому закладі. Або за один-два роки до школи дитина переходить в дитячий сад за традиційною системою, щоб психологічно бути готовою до того, що її чекає в школі.
Остаточне рішення в будь-якому випадку залежить від особливостей дитини, позиції батьків щодо її майбутнього (що ми хочемо розвивати в першу чергу) і конкретного закладу, куди ви збираєтеся йти (важливо розуміти, чи чітко там дотримуються всі принципи системи або ж в саду / школі просто використовуються дидактичні матеріали з набору Монтессорі).
