Навіть у найдружнішій родині іноді трапляються образи. Буває, що діти ображаються на батьків. Легкі образи забуваються дуже швидко, діти прощають маму чи тата. Але існують і такі ситуації, коли сильна образа залишається в душі дитини та негативно впливає на всіх учасників конфлікту навіть у дорослому житті.
Розберемося, чому діти ображаються на батьків, які причини подібної дитячої реакції, чого можуть призвести глибокі образи і як їх уникнути.
Чому виникають дитячі образи на батьків?
У психології виділяється сім найпоширеніших випадків, у яких у дітей виникає почуття образи. Деякі із них не дають їм спокою досить тривалий час і в зрілому віці.
Невиконана обіцянка
Не виконати обіцянку, дану дитині – серйозна провина батьків. Залежно від значущості ситуації дитина може приховати образу на роки і надалі просто перестати вірити мамі чи татові. Це найчастіша причина, чому діти ображаються на батьків.
Наприклад, пообіцяли малюкові подарувати щось дуже важливе для нього на день народження. Але в останній момент – передумали. А дитина вже налаштована, вона вже чекає на заповітний подарунок. Навіть якщо замість обіцяного велосипеда він отримує крутий конструктор, син образиться, а свято буде зіпсоване.
І навіть у дорослому житті людина часом може згадати цей сюжет, коли обдурили його близькі люди. Чи зможе він після цього вірити людям? А може, навчиться дурити сам? Можливо, що й взаємини між ним та його батьками будуть трохи зіпсовані.
Знецінення дитячих проблем
Деяким батькам здається, що дитячі проблеми – ніщо проти труднощів дорослого життя. Наприклад, дитина розповідає, що посварилась з другом у школі чи дитячому садку. Але мамі не до цього, у неї свої справи та турботи. Вона відповідає, що це нісенітниця, що вони скоро помиряться. Але дитину це не заспокоює. Вона не відчуває підтримки. За це дитина ображається на батьків серйозно та надовго.
Є ситуації і гірші – перше кохання у підлітковому віці. Це делікатний і тендітний аспект, до якого варто було б поставитися з обережністю та особливою увагою. Але ні: батьки і слухати не хочуть про те, що у їхнього сина чи доньки «якісь там почуття!» Вони бачать лише результат цієї історії: погані оцінки, неуважність. Замість дружньої участі вони кидають закиди. Після цього підліток ніколи не буде ділитися з батьками найпотаємнішим. Подібне знецінення породжує образи та відторгнення.
Ухвалення рішень за дитину
Не можна однозначно сказати, що рухає батьками, які постійно прагнуть все вирішувати за дитину: деспотизм, гіперопіка, нарцисизм, а може просто несерйозне ставлення до неї як до особистості. У будь-якому разі нав'язування власної позиції ні до чого хорошого не призводить, якщо це не просто добра порада у рекомендаційному тоні.
Наприклад, вибір професії. Дитина все своє життя дорікатиме, звинувачуватиме батьків, якщо пішла шляхом, який змусили прийняти. У результаті – професія виявляється нелюбою чи, у кращому разі, – занедбаною. Іноді батьки мають рацію у своїх рішеннях. Але все ж таки краще дати дитині свободу вибору.
«Якби не ти…»
Ця фраза може бути сказана лише на негативних емоціях у процесі сварки, тому що в адекватному стані про це жоден з батьків навіть і не подумав би. Але діти це запам'ятають. І почнуть думати, що вони були небажаними. Одного разу вони можуть навіть заявити матері: «Не треба було мене народжувати, якщо я тільки псую ваше життя». Просто необхідно частіше говорити дитині про своє кохання та повагу до неї. І, звичайно, стежити за своїми словами та емоціями.
Завантаженість на роботі
Багато дітей не розуміють, що батьки багато і тяжко трудяться, щоб забезпечувати їх життя – і тому мало часу приділяють особисто їм. З цього зростає почуття непотрібності, дитина ображається на батьків. Адже їй потрібні не лише смакоти та іграшки, а й почуття, що у них є мама та тато, їхня присутність у їх житті. Можливо, з віком уразлива дитина зрозуміє, як складно дістаються гроші, і як мало залишається вільного часу. Але поки вона все ж таки приховає дитячу образу.
Невиправдані вкладення
Деякі батьки люблять повторювати: «Я намагаюся, намагаюся, все тобі купую, втомлююся на роботі, щоб заробити гроші на твої хотілки – а ти – безсовісний, вчишся погано, по дому не допомагаєш…» Деяка частка правди в цьому є. Проте вся справа в подачі та в тоні. Інакше дитина думатиме, що її вважають хорошою і потрібною, тільки коли вона виконує всі обов'язки. Як результат: прагнення приховати від батьків свої промахи та втрата радості від матеріальних заохочень.
«А хтось краще…»
Порівняння своїх дітей з іншими, їхніми однолітками – найпоширеніша помилка батьків та причина, чому діти ображаються на батьків. Нічого, окрім роздратування та агресії, цей метод викликати не може. Проте батьки продовжують це робити. Практикуючи даний підхід, вони вважають, що порівнювати дитину з успішнішим однокласником, означає мотивувати на хороше навчання і слухняну поведінку. Чим частіше батьки порівнюють – тим глибше в душі дитини закрадається образа. У результаті в дорослому житті дитина може пригадати своїм батькам такі способи виховання.
Дорослі проблеми від дитячих образ на батьків
Дитячі образи можуть перетворитися на часті серйозні проблеми у дорослому житті. Можна назвати багато неприємностей, до яких призводить невміла поведігнка батьків з дитиною:
- невпевненість у своїх силах;
- фінансова неписьменність;
- відсутність ділової хватки;
- інфантильність;
- проблеми у особистих відносинах;
- перенесення моделі поведінки батьків на себе та власних дітей та онуків;
- втрата самооцінки;
- психосоматичні захворювання та справжні хвороби.
А може, в образах є щось позитивне?
Кожна ситуація є індивідуальною. Це означає, що кожна особистість по-різному сприймає некоректну поведінку на свою адресу та формує образи. Для деяких дітей образа може стати рушійною силою у розвиток. Вони намагаються довести, що вони – найкращі, і справді доводять. Вони досягають незвичайних висот у спорті, мистецтві, науці. Але багато образ все-таки необхідно опрацьовувати, щоб вони не вплинули на людину надалі і не зіпсували їй життя.
Як розпізнати образу дитини на батьків?
Деякі образи очевидні, їх можна зрозуміти та відчути. Наприклад, батьки не дозволили дитині вступити до університету на цікаву спеціальність, а наполягли на «потрібній». У результаті - людина втратила мрії і знайшла нелюбиму роботу. Добре, якщо в неї залишилося достатньо енергії та ентузіазму змінити своє життя та отримати другу вищу. А якщо ні – вона постійно звинувачуватиме в цьому батьків і при кожній нагоді нагадуватиме їм про це.
Набагато складніше справи з несвідомими образами. У спілкуванні з батьками немає негативу, відбуваються зустрічі, святкування урочистостей. Але чомусь із власними дітьми виникає нерозуміння, на роботі – невдачі, та й у особистому житті – немає щастя. І лише під час сеансів психотерапії спливають на поверхню неопрацьовані образи, отримані в дитинстві, які забулися або виявилися загнаними в глибину душі.
Як уникнути дитячих образ на батьків
Психологи дають рекомендації, що робити, якщо дитина ображається на батьків, і як не допустити появи образ у дитини. Це в майбутньому допоможе уникнути багатьох проблем обох сторін конфлікту.
- Батькам радять приділяти дитині якнайбільше свого вільного часу. Наприклад, якщо мама готує вечерю – нехай донька вчиться готувати разом із нею. Ця справа зблизить, налагодить тепле позитивне спілкування та дозволить провести вечір із користю.
- Щоб діти не ображалися на дорослих, слід самим дорослим постаратися не ображатися своїх дітей. Адже батьки – це ті, з яких беруть приклад насамперед. Не варто будувати виховний процес на деспотизмі та підвищених вимогах. Дитина може не впоратися зі своїми емоціями у відповідь на накази дорослих: виконувати все правильно, слухатися завжди і в усьому. Ображена дитина може озлобитися та зненавидіти своїх батьків.
- Батькам варто навчитися контролювати власні емоції, щоби не травмувати своїх дітей.
- Важливо заохочувати дитину за те, що вона висловлює те, що її турбує. Адже тримати образи в собі зовсім не корисно: вони потім переходять у зріле життя і створюють там проблеми. Слід частіше розмовляти з дитиною в довірчому ключі, дізнаватися про її емоційний стан, настрої, страхи, негативні моменти в її житті.
- Необхідно слухати та чути свою дитину. Вона має відчувати увагу з боку батьків. Потрібно сприймати кожну проблему дитини серйозно, навіть якщо вона насправді є дрібницею – адже дитина так не вважає.
- Дорослий має навчитися ставити себе на місце дитини. Розвиток емпатії в цьому випадку – як ніколи важливий! І тоді мама та тато стануть цікавими своїм дітям, їм довірятимуть і прислухатимуться до порад. І разом знаходити розв'язання будь-яких складних життєвих завдань.
