Майбутній інструктор фізичної культури Анатолій Васильєв (згодом почесний Президент Федерації стрільби з лука Харківської області) у 1961 році направив 3-х чоловік зі свого заводу (Станіслав Маклаков, Віктор Коноваленко и Ілля Гавриличин) на спортивний фестиваль у м. Львів. С цього свята Станіслав, Віктор и Ілля привезли декілька луків. Це були львівські дерев’яні луки, які по цей час збереглися в харківській школі зі стрільби з лука. Ілля покликав Ніколаєва Олександра Миколайовича (вони працювали в одній електровимірювальній лабораторії на заводі «Комунар») постріляти з лука. Біля заводу «Комунар» був літній кінотеатр, де Ілля повісив на дерево мішень, і вони спробували постріляти дерев’яними стрілами. З того моменту Ніколаєв О.М. прийшов у стрільбу з лука.
Ніколаєв О.М. одразу привернув увагу до стрільби з лука свою співробітницю по електровимірювальній лабораторії Морозову Валентину Василівну. Їм завод виділив під цехом приміщення. За щитами в цьому тирі була вода, і якщо хтось промазав, доводилося лізти по коліна у воду, щоб знайти стрілу. Потім завод виділив літнє поле, на якому лучники м. Харкова тренуються і донині.
У 1963 році Харківська делегація вирушила на перші свої змагання зі стрільби з лука в м. Кременчук. У цьому ж році на Чемпіонаті України в м. Черкасах Морозова В.В. зайняла 5 місце на дистанції 70 метрів з результатом 28 очок. На той же Чемпіонат України Роман Негребецький привіз 6 стріл з США. Також лучники познайомилися з німецькими луками (вони були з цілісного пластика у формі палиці, трохи гнулися). Віддача при пострілі з цього виду луків була дуже сильна.
Морозова В.В. привела до стрільби з лука Морозова Валентина Юхимовича в 1969 році. У цьому ж році Морозова В.В. і Морозов В.Ю. стали сімейною парою, родоначальниками Харківської школи стрільби з лука.
Через брак матеріальної частини О.М.Ніколаєв почав придумувати, як удосконалити вже наявні луки. Він придумав використовувати тонкий металевий трос як матеріал для тятиви. Ця ідея відпала після того, як, зачепивши по руці однієї лучниці, тятива завдала дуже велику травму. Ця ідея також була приречена на невдачу через те, що металевий трос сам по собі занадто важкий і погано вибивав стрілу під час пострілу. Також «майстер ідей» О.М.Ніколаєв посилював львівські луки пластиком. І згодом саме пластик дав новий виток розвитку технології виробництва луків.
У 1973 році при профкомі заводу відкрилась дитячо-юнацька спортивная школа, а у 1985 році отримала статус СДЮСШОР «Комунар». 12 січня 2006 року Харківською міською радою СДЮСШОР «Комунар» засновано як комунальний заклад «Харківска міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивная школа олімпійського резерву зі стрельби з лука «Комунар». Школа має вищу категорію.