Національний художній музей України

Національний художній музей України – найбільш репрезентативне зібрання українського мистецтва у світі. Колекція музею нараховує понад 40 тисяч експонатів, серед яких шедеври українського іконопису, живопису, скульптури, графіки, медіа від XII століття до сьогодення.

Музей заснований зусиллями української інтелігенції і промисловців-меценатів наприкінці XIX століття як перший загальнодоступний музей Києва. 21 вересня 1897 року відбулося закладення першого каменю музею; з казни було відпущено перші 50 тис. крб.

Будівля музею споруджена за проектом архітектора Петра Бойцова у неокласичному стилі. Відомий київський зодчий Владислав Городецький доопрацьовував проект та керував роботами. Скульптурне оздоблення фасаду виконано майстернею Еліо Саля.

Перша виставка з нагоди ХІ Всеросійського археологічного з’їзду відкрилася у недобудованому приміщенні Київського міського музею старожитностей і мистецтв 5 (17) серпня 1899 року. Офіційне відкриття та освячення закладу, який отримав назву Київський художньо-промисловий та науковий музей, відбулося 30 грудня 1904 року.

За понад 120-річну історію музей змінював назву 12 разів. У зміні назв музею відобразилися складні процеси життя країни та певні етапи становлення вітчизняної музейної справи. Зокрема, за назвами можна простежити, як змінювався профіль колекції, і як окремі частини первинної збірки відходили, аби стати підґрунтям для народження інших музеїв Києва й України.

Остання назва інституції – Національний художній музей України – з’явилася 1994 року за часів незалежності української держави, що засвідчило найвищий статус музею як провідної колекції вітчизняного мистецтва.